"УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ДЕРЖАВА: ЗДОБУТКИ ТА ПРОРАХУНКИ ОСТАННЬОГО 20-РІЧЧЯ"
(20 років незалежності України)

2011 рік - рік державних ювілеїв: 20 років державної незалежності України, 20 років загальноукраїнського грудневого референдуму, який підтвердив Акт про державну незалежність України, 20 років інституту Президентства в Україні, 20 років назві держави - Україна.
Головною метою і змістом 20-річчя стала розбудова національної держави, визначення основних принципів її розвитку та функціонування на вироблених правових засадах. 20 років державотворення в загальноісторичному вимірі дуже маленький термін часу, у вимірі життя людини - це вже достатньо солідний вік - вік сформованої особистості, яка несе повну відповідальність за свої дії перед суспільством. На цьому 20 річному шляху формування власної держави були і досягнення, і прорахунки.
Найважливішим досягненням останнього 20 річчя можна вважати збереження державної форми життя українського народу в складних політичних подіях серпня 1991 р.. На відміну від деяких інших республік колишнього СРСР Україна вийшла із складу союзу: по-перше - мирним шляхом (жодної краплі крові не було пролито за сучасну незалежність); по-друге - цей вихід не був спонтанним, сію хвилинним актом - виходу із складу Радянського Союзу передувала Декларація про державний суверенітет від 16 липня 1990 р., тобто, майже за рік до здобуття незалежності Україна оприлюднила всьому світовому співтовариству про свої наміри щодо самостійного державного життя; по-третє - вихід України із складу СРСР був обґрунтований правовими документами - Конституцією СРСР (про право кожної союзної республіки на самовизначення) та Актом про державну незалежність України. Легітимного характеру виходу України із складу СРСР надав грудневий загальнонаціональний референдум 1991 р.
Важливим досягненням можна вважати, в цілому, збереження державної території, яка надавала Україні статус найбільшої держави Європи. У складних і суперечливих умовах державотворення український народ зміг зберегти єдність свого державного життя - віковічно омріяну Соборність. В основному, майже всі етнічні українські землі склали територію сучасної України.
До досягнень України останнього 20-річчя можна віднести толерантне ставлення держави до всіх етносів, які населяють Україну, недопущення ворожнечі, етнічного протистояння, збереження і подальше формування української нації на базі закону, спільної загальнонаціональної мети, спільної території, спільної історичної долі і історичної пам'яті, традицій, самоідентифікації у світі, загальнодержавної мови. Також, з метою збереження своєрідності, унікальності кожного етносу та етнічної палітри України в цілому (багатоетнічність надає Україні унікального характеру на європейському континенті), держава через свої закони сприяє можливості розвитку етнічної освіти, мови, культури, діяльності різноманітних етнічних організацій громадянського та політичного напрямів.
Позитивним результатом усього попереднього розвитку сучасної держави слід вважати зміну ставлення держави до релігії та релігійних конфесій в Україні, недопущення на правових засадах міжрелігійних конфліктів, розвитку релігійного екстремізму (такі явища спостерігаються в інших країнах світу). Соціальний мир, незважаючи на майнову диференціацію населення, складні економічні умови життя, є свідченням не тільки миролюбивого характеру українського народу, а й певною мірою свідченням дій держави знайти крапки дотику з громадянами, досягнути компромісу в найважливіших соціально- економічних питаннях (питаннях оподаткування населення, освіти, пенсійного забезпечення, житлово-комунальних платежів, підвищення, по можливості, заробітної платні, скорочення розриву в фінансовому забезпеченні пенсій та зарплат між працівниками апарату управління і громадянами та інших). Важливим досягненням можна назвати (незважаючи на вади) державну політику в сфері економіки: перехід від занадто зарегламентованої командно-адміністративної системи господарювання до ліберальної, ринкової системи, введення власної валюти, формування власного національного економічного простору, насиченість ринку товарами. Спектр політичного життя України достатньо різноманітний. Досягненням українського народу є: полі партійність, замість монополії однієї партії, наявність політичної опозиції, відносна політична стабільність. Проведення виборів, політичних реформ на конституційній основі, наявність громадських організацій, утворених знизу за бажанням людей і в їх інтересах є безумовними факторами руху української держави до демократії як найвищого досягнення людства і формування основ громадянського суспільства.
Проявом демократизму в державі можна вважати свободу слова, свободу засобів масової інформації, прийняття закону про вільний доступ до інформації, який робить владу більш прозорою і наближеною до громадян.
Головним досягненням нашої держави слід вважати молоде покоління українців, які народилися і виросли в незалежній державі і є вільними від певних радянських комплексів. Свідомий вибір життєвого шляху, професійної освіти, місця свого проживання (включаючи різні країни світу), вільне і рівне спілкування із своїми однолітками з інших країн, намагання виявити і реалізувати свої здібності і таланти, активна участь у політичному житті суспільства - далеко не повний перелік переваг, які має сучасна молодь.
Держава Україна намагається жити в злагоді із своїми близькими і далекими сусідами, реалізуючи один з принципів зовнішньої політики - принцип добросусідства. Незважаючи на певні прорахунки зовнішньої політики в цьому відношенні, треба зауважити, що Україна ніколи в з'ясуванні спірних питань не застосовувала свої збройні сили і намагалася вирішити ці питання шляхом переговорів, домовленостей та компромісів. Україна із дня своєї незалежності перетворилася з об'єкта міжнародного права в активно діючий суб'єкт міжнародного права, який відіграє свою роль у міжнародних і міждержавних стосунках, шукає можливості закріплення політичних, економічних і культурних зв'язків з тими чи іншими країнами. Мирний характер українській державі надають її позаблоковий та без'ядерний статус.
Унаслідок накопичення зовнішньополітичного досвіду українська держава визначила свої орієнтири: багатовекторність та національний інтерес, самостійність, рівноправність та вигідне для України партнерство, взаємоповага в міждержавних стосунках, подолання комплексу меншовартості і, нарешті, усвідомлення своєї політичної європейськості. Політична європейськість України знаходить свій вираз в євроінтеграції, у тому числі і в галузі освіти (на підставі Болонської угоди Україна ввійшла в загальноєвропейський освітній простір).
Правовий характер українській державі надають діюча Конституція, Закони України, Конституційний та Верховний суди, судова система в цілому, наявність адвокатури (системи правового захисту) і обговорення питань щодо введення в судові процеси суду присяжних, незалежністі суддів. На шляху державного будівництва України було і є багато труднощів різного порядку, залишених від попередньої тоталітарної системи і створених за роки незалежності: це і варварська, непродумана приватизація об'єктів економіки, і недбала кадрова політика, зростання бюрократії, корупція в цілому та політична корупція, величезна у європейськом значені диференціація суспільства, відсутність середнього класу, який надає стабільності політичним системам, загроза розколу України в наслідок діяльності полярних радикальних сил. На порядку денному залишаються проблеми освіти, медичного обслуговування, соціального забезпечення, формування правової держави, ролі органів місцевого самоврядування, чіткого уявлення про шляхи подальшого державобудування, гуманітарізаціі суспільства, місця України в європейському та світовому просторі.
Говорячи про ці вади державотворення, ми повинні розуміти складність, багатогранність, багатовекторність та історичну довготривалість самого процесу розбудови держави. На шляху державного будівництва в Україні виникають і передбачені, і непередбачені труднощі внутрішнього та зовнішнього характеру (скажімо, світова економічна, фінансова, політична криза, відмова деяких глав держав іти на ті чи інші компроміси, деструктивна діяльність тих чи інших політичних сил, певні форсмажорні обставини, які потребують значних державних зусиль).
Підводячи підсумки 20-річчя розбудови української незалежної держави можна з упевністю сказати: український народ - державний народ; процес державотворення в Україні носить необоротній характер; альтернативи українській незалежності немає; входження України як рівноправної до сім'ї європейських народів справа часу; подальше політичне прозріння українців, обрання, як виразника їх інтересів, справжньодержавницької політичної еліти - справа досвіду (досвід на сьогодення вже достатній); побудова правової, соціально-орієнтованої, демократичної держави з розвинутим громадянським суспільством - стратегічне та історичне завдання української нації.