До кімнати чітким розважним кроком ввійшла симпатична молода жінка, погляд якої випромінював впевненість. А коли на її обличчі з'явилася щира (ледь схожа на дитячу) усмішка, в її образі одразу щось змінилося. Навпроти сиділа лагідна турботлива матуся та успішний педагог, їй вдалося поєднати громадську активність, роботу, опіку над дитиною та хобі в єдине ціле.
Голова громадської організації асоціації батьків дітей з інвалідністю та особливими потребами "Особливий Кіндер" Ольга Одейчук - мама незрячого Іванка - вирішила довести усім, і собі в першу чергу, що незряча дитина - це ще не кінець світу.
Сталося так, що хлопчик передчасно народився з вагою 1030 г. Після майже трьох місяців, проведених у відділенні патології для новонароджених обласної лікарні, де у нього двічі припинялося дихання та биття серця, лікарі запевнили, що він залишиться інвалідом. Ольга зі сльозами на очах згадує:
-Пам'ятаю, тримаю його на руках і відчуваю, що втрачаю свідомість. Тоді Іванко потрапив до реанімації, де на організм діяли агресивним киснем при штучній вентиляції легень. Цей випадок і призвів спочатку до погіршення зору, а згодом і до його втрати. У мене земля йшла з-під ніг. Я ридала, уявляла, як "ставлю хрест" на своєму існуванні і житті цієї найріднішої довгостраждаль- ньої крихітки. Це кінець, я не зможу піти на роботу, прогулянку, до крамниці. Життя взагалі втратило сенс. А потім я отямилась і вирішила своїм прикладом довести, що народження особливої дитини - не не вирок, а лише життєвий екзамен, перевірка на витривалість...
До кімнати чітким розважним кроком ввійшла симпатична молода жінка, погляд якої випромінював впевненість. А коли на її обличчі з'явилася щира (ледь схожа на дитячу) усмішка, в її образі одразу щось змінилося. Навпроти сиділа лагідна турботлива матуся та успішний педагог, їй вдалося поєднати громадську активність, роботу, опіку над дитиною та хобі в єдине ціле.
