34600
 Рівненська область
 м.Березне
 вул. Київська, 7
 тел.: (03653) 5-45-35

е-mail: lib_berezne@ukr.net
           biblberezne@gmail.com
Skype: bereznelibr














 ПШБ с. Бистричі
 ПШБ с. Богуші
 ПШБ с. Вітковичі
 ПШБ с. Городище
 ПШБ с. Білка
 ПШБ с. Голубне
 ПШБ с. Грушівка
 ПШБ с. Зірне
 ПШБ с. Князівка
 ПШБ с. В. Поле
 ПШБ с. Моквин
 ПШБ с. Балашівка
 ПШБ с. Друхів
 ПШБ с. Прислучі
 ПШБ с. Яцьковичі
 ПШБ с. Кам'янка
 ПШБ с. Тишиця











"Немає кращої землі, як та що зветься краєм рідним"
Мабуть кожна людина вважає, що місце де вона народилася і живе, - найкращий куточок землі. Дійсно так, це місце єдине і неповторне. Наше містечко займає вигідне географічне положення - знаходиться на березі річки Случ. В давнину містечко було торговим і портовим, а річка Случ повноводною. Плавали по ній судна, баржі, плоти. Була можливість збувати свою продукцію іншим містам Волині і Поділля. Тому місто процвітало, збільшувалося населення, розвивалася промисловість. Наші пращури дбали про охорону свого міста - захистили його муром з трьох сторін, з четвертої простори річки Случ.( В мурі було декілька брам, які закривалися на ніч.В'їхати в місто можна було тільки за сонця. Але і така безпека часто не допомагала. Так у 1677р. містечко було пограбоване і спалене татарами. Більшість жителів загинули, декому вдалося врятуватися в лісах. Отож на початок 18ст. в місті залишось 90 мешканців. Існує така версія, що в місті був підземний хід, який мав свій початок в районі сучасної пошти, а виходив до річки (біля РАЙВНО) з часом місто знову почало відроджуватись. Із західних областей почали приїжджати переселенці. Місто населили німці, чехи, росіяни, євреї. Життя вирувало. Діяли: суконна фабрика, миловарний завод, три шкіряних підприємства, залізобетонне підприємство, електростанція, млини парові і водяні, пивоварний завод, цегельний завод, сукновальня на річка Случ, ґуральня.
Торгували хлібом, лісом, льоном, полотном, хутром, медом, воском і ін. На рік відбувалося 12 ярмарків. Крім того торгівля велася у багатьох дрібних крамничках.
У визвольній війні 1648-1654рр. з-під влади польських загарбників приймали участь і жителі нашого міста. Про битви, які були біля Березно свідчать такі назви: "Козацька гора", "Козацьке озеро", "Ляські могили", "Знай ляше що по Случ то наше" так говорили козаки.
В місті була найбільша на Волині єврейська община (4000 чол.) Вони мали мережу власних культурних і господарських організацій. Діяли товариства над сиротами, та охорони здоровая. Вся торгівля і ремесло знаходилися в руках євреїв.
З появою залізниці, водний шлях по річці Случ втратив своє значення. Місто було далеко від залізниці, перестало бути торговим центром, почало занепадати. Підприємства закривалися. Сподіваючись знайти роботу і хліб, багато людей емігрували в США і Канаду. Місто стало селом.
Доля нашого міста, як і доля кожної людини з роками змінюється.
Сучасне наше місто Березне - це мальовничий куточок з широкими зеленими вулицями, парками, скверами, охайними будиночками покрашеними в різні кольори, храмами.
Місто розкинулось на багато кілометрів. В ньому є понад 120 вулиць і провулків, загальна протяжність яких 63,5 км.
Місто молоде, більшість будинків побудовані після Великої Вітчизняної війни. Зі старих споруд залишились Свято - Миколаївський храм (1845р.) Березнівська гімназія (1902р.) .
Останніми роками місто живе і розвивається швидкими темпами, розбудовується,примножуються культурні пам'ятки. Центральна вулиця Андріївська простягається більш, як на 4 км (Комісарська, Леніна).
Колись наше місто називали Андрієвом. Одна з версій, чому місто мало таку назву - у князя Данила Галицького, який володів Волинню, був боярин і полководець Андрій, який прославився в походах проти поляків, литовців, угрів. За його численні заслуги князь міг подарувати йому містом На вулиці розміщені бібліотека, банк, пошта, автовокзал, швейні фабрика, сірникова фабрика, численні магазини, будується Свято-Троїцький храм. До 1962року на цій вулиці стояли виїзні ворота (навпроти дзвінці Свято-Троїцького храму). В районі автовокзалу - колгоспні павільйони, Млини - на місці швейної фабрики музичної школи.
Одним з видатних діячів тих часів в Березному був Микола Павлович Бухович - священик Української Автокефальної Православної церкви, настоятель Різдво-Богородицького храму. Родом він з Волині, мав хорошу бібліотеку, якою дозволяв користуватися березнівчанам, цікавився астрономією, займався садоводством. А ще він був патріотом. Богослужіння проводив українською мовою. За його ініціативою в Березно був створений осередок "Просвіти", ще за польської окупації. Через нього пропагував українські козацькі і стрілецькі пісні, українські обряди і звичаї. Організував чудовий хор, який славився на всю округу, викладав Закон Божий в українській школі, давав учням знання з історії, навчав колядок. Помер М.Бухович у грудні 1945року. Похований на Селецькому кладовищі. Є ще живі березнівчани, які пам'ятають про нього і зберігають його Євангеліє. Одна з центральних вулиць носить його ім'я. В давнину на цій вулиці стояли єврейські синагоги, Різдво-Богородицький храм. (старе березне різдво-борогодицька церква) Від вулиці Буховича Беруть свій початок дві паралельні одна до одної вулиці І.Франка(450м) і Вишнева(370). Вони мають протяжність всього 400 метрів і тягнуться до річки Случ. Між цими вулицями на березі річки розмістився агротехнічний ліцей-інтернат з гуртожитками. В давнину зі сторони вулиці І.Франка стояв красень костел, шпилі якого сягали неба, який був підірваний в повоєнний період, тому до наших днів збереглися лише руїни. В кінці вулиці Вишневої знаходився притулок сестер Уршулянок, який утримувався на кошти Малинського. До речі, два роки тому приїжджали віруючі католики побачити, де проживали їхні сестри в давнину. Зараз вулицю І.Франка прикрашає Свято-Покровський храм.
Друга за протяжністю (3800м) вулиця Корецька. До 1962р. при виїзді в місто (біля Околиці) стояли другі виїзні ворота, а однокласне народне училище в якому навчалося 25-30 учнів знаходилося на території теперішнього військкомату. Поміщик Малинський намагався піднести економіку свого маєтку. 1906року він збудував вузькоколійку, що сполучала Березне з роз'їздом Яринівка. Михайло Малинський був останнім власником Березного і навколишніх земель. Один з його маєтків знаходився у Зірному, де він проживав у літньо-осінній період.
Решту часу він жив у Парижі. Існує переказ, що в період жнив найвродливіші дівчата підносили йому снопи нового врожаю, а він щедро обдаровував їх. Однією з них була Текля, дочка пана Білявського. На її честь названа одна з вулиць нашого міста Теклівська. Колись це було село, в якому нараховувалось сто хат, був клуб, де працювали гуртки, показували кінофільми. В 1966році село з'єднується з Березним.
Гордістю і окрасою нашого міста є Лісовий коледж з його дендрологічним парком, а з другої сторони Парк відпочинку, які розташовані на вулиці Чорновола. В цьому районі було єврейсько-польське кладовище. Зі слів старожилів на польському кладовищі була могила батька першого польського космонавта Гермашевського. В часи Великої Вітчизняної війни 3860 Євреїв було розстріляно на місці дендрологічного парку. Також на цій вулиці стоїть гімназія, збудована в 1902році, раніше тут діяло двокласне училище з 5-ти річним терміном навчання. На території гімназії стояла панська ґуральня (вона була спалена повсталими селянами). Вулиця названа ім'ям українського політичного і державного діяча
В.М.Чорновола. Родом він з Черкащини. Закінчив Київський державний університет імені Шевченка. Через свої погляди, що не збігалися з керівниками тогочасного радянського уряду, змушений перервати на деякий час навчання. Працював теслею, слюсарем, співробітником виїзної районної газети, спостерігачем метеостанції в Карпатах, землекопом археологічної експедиції, вагарем станції Скнилів. Три рази був засуджений за "антирадянську агітацію та пропаганду".
Наймальовничішою вулицею нашого міста є вулиця Київська, яка заворожує своєю красою при весняному цвітінні каштанів та осінньому різнобарв'ї. На цій вулиці розміщені площа з пам'ятником Т.Г.Шевченку, адміністрація, міська рада, будинок культури, музей, районна лікарня, бібліотека, будується Різдво-Богородицький храм. В давнину в кінці вулиці, біля річки стояла електростанція, а на місці Районного Будинку Культури - Польські конюшні.




Дослідження провела
бібліотекар читального залу
районної бібліотеки
Діхтяр Галина Миколаївна






<

















Рівненська державна обласна бібліотека для юнацтва
Рівненська обласна бібліотека для дітей


Надрукувати сторінку
МЕТА - Украина Український портал Портал Укрнет Google

Copyright © 2007-2015 БЦСПШБ.