Село Князівка, Рівненської області, Березнівського району розташоване на берегах річок Случ та Бобер за 17 км. на схід від районного центру.
У селі нараховується 460 дворів . Тут побутують народні назви вулиць-островів. А називають їх так тому, що колись прибувала вода з річки і підтоплювала частину села. Вулиця була як на острові. Звідси й пішла назва. "Трихонівка" - колись на горі жив дуже старий дід Трихон.
"Піщанка" - піщана й не родюча земля. "Хутор"- вулиця яка знаходиться далеко від села, роз'єднує вал через гало: "Живуть як на хуторі", кажуть у народі. "Млинок" - декілька хат, розміщених на болотистій землі поблизу ставка. Там стояв млин. Далі "Підставок"- також декілька хат. "Млинок і "Підставок" це одна велика вулиця, яка простягнулася далеко в ліс. А ще є "Горобіївка", "Собача" та "Молодіжна".
В Князівці є багато озер : "Гниле", "Кринка", "Чепіль", "Княже" та багато інших. Найбільше озеро - це "Княже". Його глибина досягає місцями до 8 м., ширина до 1 км.
Є також урочища: панське, комарова лучка, нива, березник, гумнища, заперегородь, залестє, кринка, смолова града, куп"є, великий город, виходське гало, мостища.
Розмовний діалект князівців відрізняється від навколишніх сіл району.
Наприклад, у Князівці - "велика хустка", в Тишиці- "гіда", "вокно"- у Вітковичах- "гокно".
В селі Тинному, що за 7 км від Князівки, люди ставлять наголос на "и", "е" : "хлиб", "лиї" з протягом. Одну й ту ж пісню співають по різному.
А ще в селі ростуть дуби, які не одну війну бачили, не одну історію розказали б. Є дуби яким по 700-1000років. Люди розповідають багато цікавих історій про дуби.
Хочеться розповісти про лелек, які поселяються в Князівці. Налічується більше 12 гнізд білих лелек і одне гніздо чорні лелеки звили аж далеко в лісі. Люди кажуть: "Де сіно косив?", - "коло буськового кубла". Прилітають вони і до села. Кожної весни люди ждуть їх повернення. В народі кажуть, що щаслива та сім'я, якщо біля хати лелеки гніздо звили.
Займається населення у вільний час від повсякденної праці риболовлею, бджільництвом та ткацтвом. Житель села Беб'як Петро Васильович все своє життя присвятив "божій комасі", як він каже. Усі вулики в нього бортні "дупленки". Вуликам по 200 років а то й більше, ще його діда, прадіда. Меду Петро Васильович не продавав. Він тримав
його для пригощання гостей, а з воску робив свічки для свят, весілля.
В річках водилася дуже велика риба. Один чоловік хотів перейти через річку Бобер, бачить у воді дуб лежить. Думає: -"Перейду", як ступив , так і шубовснув у воду. А це був такий великий сом.
А ще кажуть, що між селом і хутором протікає русло нафти. Є великі запаси білої глини. Найкраща глина по якості жовта для виготовлення цегли. В Князівці чудова природа і привітні люди.