| "Про Івана та жида"
Колись, давно, Бог роздавав людям розум. Якось іде Бог, на дорозі сидять два чоловіки Іван та жид. Біля них лежить сокира та олівець. Бог запитує , яке б знаряддя праці вони вибрали , щоб заробляти собі на хліб.
Іван думав-думав, що я тим олівцем зроблю? Тай вибрав сокиру. А жиду зостався олівець. Так і по цей день Іван рубає, теше сокирою, а жид те і робить , що пише.
" Брід "
Колись, давно, на річках мостів ще не було. А річки були дуже широкі та глибокі. Люди переходили в спеціальних місцях, де наймілкіше.
Ось одного разу їде волами Іван через річку.
Підбігає до нього жид:-Іване . перевези через річку.
Іван: - Не перевезу.
Жид: - Я рубля дам.
Іван: - Не перевезу, бо ви не вірите в Ісуса Христа.
Жид: - Перевези.
Іван:- Ну сідай.Сів жид довільний .Виїхали посеред річки Іван до жида каже :"Кажи Христос Воскрес "
Жид: - мовчить
Іван другий раз каже :"Христос Воскрес"
Жид :- мовчить
Іван в шию жида набив але через річку перевіз.
Жид подав Івана в суд. Настав день суду .
Прийшов Жид до Івана і каже : -"Іване ходи до суду ".
Іван : - Не піду.
Жид : -Чому?
Іван: - У мене немає що одягнути.
Жид пішов купив Івану костюма і чоботи і вони пішли на суд. Зібралося багато людей судить Івана. Суддя запитує Жида, за що Іван його побив. Жид розказав як все було, що їм по законам релігії "Христос Воскрес" казати не можна. Суддя уважно вислухав Жида і питає Івана,як все було.
Іван: -Пане суддя, цей Жид, геть дурний, чіпляється за що- небудь, він може сказати , що і костюм, і чоботи його.
Жид: - А чий же, я ж тобі щойно купив.
Іван: - От бачте, я ж казав.
Суддя подивився на обох та й відпустив Івана.
" Сумка"
Жила на світі одна бідна сім'я. Хата крита соломою, кругом бур'яни вище вікон. А вони все думають як розбагатіти. З хазяйства була лиш одна корова. Якось лежав чоловік на печі та й надумав продати корову. Все одно нема де пасти, і якась копійка буде. Продали корову. Взяли 30рублів.
Кожен день чоловік ходить в шинок, все п"є і здачі не бере. І так пропив тиждень.
Жид став думать де Іван гроші бере, виришів розпитати. От прийшов Іван в шинок, бере
випивку а здачу не забрав.
Жид Івана питає:
- Іване, де ти гроші береш?
Іван: - Гм, не скажу.
Жид налив Івану чарку та й знову питає:
- Іване , де ти гроші береш.
Іван: - У мене є така машина , що гроші робить.
Жид: - А як та машина гроші робить?
Іван: - Кладу рубля, а стає два.
Жид задумався, ото грошей можна наробить.
Жид: - Іване, продай цю машину мені, я тобі гарні гроші дам.
Іван: - Нащо вони мені, у мене і своїх хватає.
Жид як реп"ях вчепився, а Івану того і треба.
- Ну добре , приходь, покажу. Тільки ти нікому не кажи.
В Івана ще трохи грошей від корови залишилось.
Прибігає додому та й кричить: - Жінко, давай лопату, Жид іде.
Жінка дала лопату, а сама з грошима в бур"яни. Стала біля вікна та й жде.
Приходить Жид:
- Ну, показуй, Іване.
Iван лопату на вікно висунув та й каже:
- От дивись, кладу рубля на лопату. Рубль за рубль.
А жінка тим часом із-за вікна ще рубля кинула. Гоп, Жид дивиться - два рублі стало.
Жид:
- А якщо п"ять? Поклав свою п"ятьорку.
Іван:
- П"ять за п"ять. А жінка ще п"ятірку кинула. Жид дивиться - десять стало.
Жид став такий задоволений. Заплатив Івану.
А той і віддав Жиду лопату та й приказує: - Тільки жінці не кажи, бо як розкажеш, то лопата перестане гроші робить.
Жид: - Добре, нікому не скажу.
Жид прийшов додому, та кортить йому розказати жінці.
Взяв та й і похвалився, треба ж випробувати машину.
А тим часом Іван через город до Жида прибіг, сів під вікно та й слухає.
Іван здогадувався, що Жид жінці похвалиться. От вікно відкрилось.
Жид висунув лопату і до жінки каже:
- Дивись, кладу рубля. Рубль за рубль, Іван ще одного кинув стало два.
Жид :- Десять за десять, Іван ще десять - стало двадцять.
Жид каже до жінки: - Давай сумку.
Жидова жінка за сумку з грошима на лопату поставила.
Жид: - Сумка за сумку.
Іван за сумку і ходу додому. Ліг на піч, вивозився в глину і жде Жида.
Прибігає Жид захеканий з лоба капає.
Жид: - Іване біда!
Іван: - Яка?
Жид: - Сумка з грошима пропала.
Іван: - А ти жінці розказав?
Жид: - Так, розказав, і хотів випробувати.
Іван: - А я тобі що казав, ти не послухав мене. Ось і маєш.
Назад
|
