Вибір професії залежить насамперед від Вашого бажання займатися певним видом трудової діяльності, Ваших інтересів, здібностей, та обов'язково -стану здоров'я. Якщо вибір трудової діяльності відповідає Вашим фізичним можливостям, то вона сприятливо впливатиме на загальний стан, не призведе до появи хронічних захворювань, фізичної та психологічної втоми. І навпаки, якщо професія, спеціальність не відповідають стану здоров'я, це може Вам нашкодити, призвести до різкого погіршення здоров'я, зниження працездатності, а інколи - до її повної втрати. Перед тим, як обирати професію та навчальний заклад, рекомендуємо заздалегідь отримати медичну консультацію. Тільки лікар може кваліфіковано надати заключний висновок щодо професійної придатності.
Пропонуємо Вашій увазі знайомство з професіями "бджоляр", "радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури", "закрійник", "виробник художніх виробів з лози", "гончар", "в'язальниця", "вишивальниця".
Якщо одна із запропонованих професій, спеціальностей Вас зацікавила, Ви можете докладніше дізнатися про неї у центрі зайнятості з матеріалів папки з описом професії. Наші спеціалісти допоможуть Вам обрати навчальний заклад та форму навчання, сприятимуть у працевлаштуванні за набутою професією, нададуть консультацію щодо відкриття власної справи.

ВИШИВАЛЬНИЦЯ

Вишивання є одним із найстародавніших видів декоративно-прикладного мистецтва. Вишивка вдосконалювалась протягом століть і дійшла до нас у вигляді чудових різноманітних орнаментів, швів та цікавих сполучень кольорів.
З давніх давен люди прагнули прикрасити свій одяг і предмети домашнього побуту неповторними візерунками, орнаментами, малюнками. Жінки обов'язково мали опанувати мистецтво вишивання і присвячували багато годин цьому заняттю.
Оформлення виробу вишивкою -захоплюючий творчий процес. Вишивальниця за ескізами художника або самостійно розробляє технічний малюнок вишивки, добирає необхідні за кольором і фактурою нитки, бісер, інші оздоби. У виробах можливе поєднання ручної та машинної вишивки.
Майстрині - вишивальниці працюють на великих швейних підприємствах, в маленьких ательє, а також удома. На вишивальних машинах або вручну вишивальниці створюють художні малюнки, портрети, картини, ікони, емблеми, використовуючи при цьому різні види вишивки: ажурну, гладдю, хрестом, аплікацію, техніку "вологодське скло" тощо.
Сучасні модниці прагнуть мати у своєму гардеробі одяг та аксесуари, прикрашені вишивкою. А коштують такі вироби недешево. Саме тому професія вишивальниці відкриває широкі можливості для індивідуальної трудової діяльності.

БДЖОЛЯР

Бджолиний мед, як лікарський засіб від багатьох хвороб, відомий з сивої давнини. Інші продукти бджільництва: прополіс, маточне молочко, пилок, бджолина отрута - також є дуже корисними. Люди дбайливо ставляться до бджіл, охороняють від шкідників, хвороб, морозів та інших негараздів, споруджують для них вулики. Усім цим займається людина, професія якої-бджоляр. Для багатьох людей бджільництво є улюбленим заняттям у час дозвілля, а для декого ця любов стала професією. Праця бджоляра захоплююча, радісна і приємна, до того ж, щедро винагороджувана. Бджільництво є "поезією сільського господарства", а робота на пасіці - "поезією самого бджільництва". Так стверджують самі бджолярі. Захоплююча робота на пасіці зміцнює здоров'я. Помічено, що серед бджолярів багато довгожителів. Професію бджоляра можна отримати у професійно-технічних навчальних закладах. Ця професія відкриває широке поле для індивідуальної трудової діяльності з виробництва та торгівлі продуктами бджільництва.

ВИРОБНИК ХУДОЖНІХ ВИРОБІВ З ЛОЗИ

Споконвіку майстри лозоплетіння не тільки виготовляли необхідні предмети домашнього вжитку (кошики, хлібниці, меблі тощо), але й прикрашали побут людини, несли красу в оселі. На їх виро­би був, є і залишається сталий попит.
Лозоплетіння не висуває до людини до­даткових особливих вимог щодо стану здоров'я. Займаючись цим ремеслом, можна удосконалити координацію ру­хів рук, їх гнучкість та пластичність тощо. Створити дивовижні шедеври з лози до­поможуть художній смак, посидючість, терпіння, акуратність та бажання займа­тися цією цікавою справою.
Оволодіти секретами цього прадав­нього народного промислу можна в професійно-технічних навчальних за­кладах та в центрах народних художніх промислів.
Майстри лозоплетіння працюють у це­хах народних промислів, але здебільшо­го - вдома. Ця професія надає широкі можливості для індивідуальної трудової діяльності. Вироби з лози нині дуже попу­лярні та модні.
Якщо Ви відчуваєте у цій профе­сії перспективу для себе, зверніться у центри зайнятості, де Ви зможете більше дізнатися про неї.

В'ЯЗАЛЬНИЦЯ

В'язальниця -- одна з найстародавніших професій, яка тісно пов'язана з духовною культурою суспільства. В'я­зання і ткацтво зі стародавніх часів ото­тожнювалось з мистецтвом.
Виготовлені з художнім смаком в'я­зані светри, сукні, костюми, шарфи та рукавички - це справжні витвори мис­тецтва. Всі ці речі, м'якенькі та теплі, виготовляються працьовитими руками вправної майстрині - в'язальниці.
Зараз інтерес до в'язання дуже ви­сокий. Майстрині в'язання працюють на різноманітних в'язальних машинах, а при ручному в'язанні -- звичайними спицями та гачками.
Щоб професійно займатись в'язан­ням, необхідно мати відчуття кольору, художній смак, навички моделювання, вміння спілкуватися з клієнтами. По­стійна робота з гачком або спицями допоможе розвинути координацію ру­хів рук, їх гнучкість і пластичність, зорову увагу.
В'язальниця-це і майстер-модельєр, і майстер-виконавець. Фахівці цієї про­фесії працюють на трикотажних фа­бриках, в ательє, вдома.
Професія в'язальниці надає широкі можливості для індивідуальної трудової діяльності.

ГОНЧАР

Гончар - майстер, який виготовляє глиняний посуд та різноманітні кера­мічні вироби. Ця професія «стара як світ». В дитинстві мало не кожен з нас ліпив щось із вогкої глини і знає, який це м'який і пластичний матеріал.
Глиняні вироби супроводжують люд­ство протягом усього його існування, задовольняючи побутові та естетичні потреби. Досить згадати амфори - одне з найвищих досягнень античного мистецтва. Кераміка й нині не відсту­пає перед натиском виробів з інших природних і штучних матеріалів, підкреслюючи неповторність та теплоту народних традицій.
Робота гончара, на перший погляд, не надто складна. Насправді ж ця лег­кість є результатом дуже кропіткої та наполегливої роботи, яка вимагає не­абияких знань і достатньої практики. Добре розвинене зорове сприйняття і тонка чутливість м'язів рук визначають майстерність гончара. Чутливість паль­ців рук, координація, швидкість і точність рухів мають виняткове значення для ро­боти гончара.
Зі зростанням попиту на гончарні вироби, предмети побуту з кераміки та різноманітні декоративні композиції, професія гончара стає затребуваною на ринку праці. Вона відкриває можли­вості працевлаштування на великому виробництві чи малому підприємстві, дає змогу відкрити власну справу.
Професію гончара можна набути в професійно-технічних навчальних за­кладах та безпосередньо на вироб­ництві, в центрах народних художніх промислів.

ЗАКРІЙНИК

Виготовлення одягу тривалий час зали­шалося справою одного майстра - крав­ця. Він спілкувався з клієнтом, визначав стиль і обробку виробу, знімав мірки, будував креслення моделі, зшивав і оздоблював готовий виріб. З часом у технологічному процесі виготовлен­ня одягу з'явилися спеціалізовані про­фесії: художник-модельєр, закрійник, кравець, швачка тощо.
Закрійник допомагає клієнту визна­чити власний стиль одягу, підкреслити
свою Індивідуальність, він знімає мірки з клієнта, будує креслення майбутнього виробу та розкроює його. Після цього деталі виробу передаються кравцеві, який їх зшиває.
Професійна діяльність закрійника потребує попереднього оволодіння спорідненою професією кравця або принаймні швачки. Не завадять знан­ня з креслення, малювання, правильне сприйняття кольорів, розвинений окомір.
Постійне спілкування з різними людь­ми потребує від закрійника емоційної врівноваженості та вміння володіти со­бою.
Набути професію закрійника мож­на у професійно-технічних навчальних закладах або безпосередньо на ви­робництві.
Працюють закрійники на швейних виробництвах, в ательє Індивідуального пошиття одягу та вдома.

РАДІОМЕХАНІК З ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ РАДІОТЕЛЕВІЗІЙНОЇ АПАРАТУРИ

Сучасне життя не можна уявити собі без електроніки. Велике розмаїття елек­тронної апаратури насичує наш побут. Це телевізори, радіоприймачі, аудіо-і відеомагнітофони, музичні центри, електронні ігри, персональні комп'юте­ри тощо.
На жаль, ці популярні речі рано чи піз­но виходять з ладу. Щоб продовжити їхнє життя, потрібен своєчасний ремонт. Цим займається радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури, або, як його ще інколи на­зивають, телерадіомайстер.
Саме він усуває несправності і де­фекти радіо- і телевізійної апаратури, ремонтує кімнатні антени й обладнан­ня мереж колективного користування.
Для того, щоб стати майстром цієї справи, необхідні розвинена образна і логічна пам'ять, уважність, акуратність, наполегливість. Ремонт різноманітної електронної апаратури вимагатиме напруження зору, вміння концентрувати увагу, одночасно спостерігати за декіль­кома об'єктами.
Професія радіомеханіка відносить­ся до сфери обслуговування. Вона надає широкі можливості зайнятися індивідуальною трудовою діяльністю або відкрити власну майстерню з ремонту сучасної радіотелевізійної апаратури.