• Головна
• Про нас
  • Історична довідка
  • Сторінка читача
  • Послуги
  • Структура
  • Проекти
• Ресурси
  • Електронні ресурси
  • Нові надходження
  • Періодичні видання
  • Буктрейлери
  • Аудіо-подкасти
  • Музейні експозиції
• Бібліотечному фахівцю
  • Офіційні документи
  • Бібліотечна практика
  • Фахові видання
  • Бібліотеки на сторінках
    
    преси
  • Бібліотеки в INTERNET
  • Наші видання
• Навчально-виховний
  
  процес
  • Вчитель вчителю
  • Методичні рекомендації
  • Учнівський ранець
  • Ресурси бібліотеки
  • Корисні посилання
  • Блоги вчителів
• Школа грамотності
  • Читаємо разом
  • Книги і комп'ютер
  • Інформаційна культура
  • Тести для школярів
• Мистецька палітра
  • Письменники
    
    Березнівщини
  • Життя в мистецтві
  • Електронні презентації
    
    письменників краю
  • Твори місцевих авторів
• Мій край Березнівщина
  • Статут територіальної
    
    громади м. Березне
  • Літопис Березнівщини
    
     частина І
    (скачати .rar)
  • Літопис Березнівщини
    
     частина ІІ
    (скачати .rar)
  • Літопис Березнівщини
    
     частина IІІ
    (скачати .rar)
  • Археологія Березнівщини
    
    (скачати .doc)
  • Заповідна краса
  • Краєзнавча мандрівка
  • Культурна спадщина
  • Релігійне життя
  • Регіональні web-ресурси

Народився Павло Загребельний 25 серпня 1924 року в селі Солошиному, Кобиляцького району, Полтавської області в селянській родині. На його дитинство перепала війна. Щойно закінчивши середню школу, у 1941 році пішов добровольцем на фронт, був курсантом 2-го Київського артучилища. Після двох поранень та полону, працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. У 1946 р. він вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету. По його закінченні (1951) майже півтора десятиліття перебував на журналістській ниві, поєднуваній із письменницькою працею. У 60-х роках зросла популярність Павла Загребельного не лише як письменника, але і як енергійного талановитого редактора-новатора «Літературної газети», перейменованої ним у 1961 році на «Літературну Україну», що у продовж трьох років стала справжньою письменницькою трибуною вільної, творчої думки. Також працював у дніпропетровській обласній газеті, в журналі «Вітчизна». Був секретарем правління Спілки письменників України, Головою комітету Державної премії імені Тараса Шевченка, депутатом Верховної Ради.

Нагороди письменника: Орден Трудового Червоного Прапора (1967), Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), Орден Леніна (1967), Орден Дружби народів (1974), Орден Жовтневої Революції (1981), два ордени «Знак Пошани» (1960), Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (1999), звання Герой України (2004), Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1974), Лауреат Державної премії СРСР (1980), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2004).

Літературна діяльність припадає на кінець 40-х років і розпочинається «Каховськими оповіданнями» (1953). Потім з’являються: збірки новел «Степові квіти» (1955), «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958); повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів», «Дума про невмирущого» (1957); романи «Європа-45» (1959), «Спека» (1960), «Європа. Захід» (1961), «День для прийдешнього» (1964), «Шепіт» (1966), «Добрий диявол» (1967), «Диво» (1968), «З погляду вічності» (1970), «Переходимо до любові» (1971), «Первоміст» і «Смерть у Києві» (1972), «Намилена трава» (1974), «Розгін» (1976), «Безслідний Лукас» (1989); п’єси «Хто за? Хто проти?», «І земля скакала мені назустріч». Після проголошення незалежності України Загребельний опублікував романи і повісті: «Гола душа» (1992), «Ангельська плоть» (1992), «Тисячолітній Миколай» (1994), «Юлія, або запрошення до самовбивства» (1994), «Попіл снів» (1995), «Зона особливої охорони» (1999), «Брухт» (2002), «Стовпотворіння» (2004), «Гопак під шибеницею», «Дивовижні кларнети», «Думки на розхріст» (2006–2009). За кожною збіркою новел, за кожною повістю і за кожним романом – справжня напруга мислі й творчої енергії. В кожному наступному творі він відкривав якісь нові грані свого літературного хисту. Його твори високо оцінені критикою, мають широке читацьке визнання, постійно виходять в перекладах різними мовами. За сценаріями Загребельного на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка знято художні фільми: «Ракети не повинні злітати» (1965), «Перевірено – мін немає» (1966), «Лавра» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982). Критичні й літературознавчі статті, доповіді, промови, інтерв’ю, зібрані в книзі статей, есе і портретів «Неложними устами» (1981). До неї ввійшла повість-дослідження «Кларнети ніжності», присвячена П. Г. Тичині.

	1. Загребельний П. А. Безслідний Лукас: Роман з чотирьох повідомлень і не без фантастики/ П.Загребельний. - Х.: Фоліо, 2003. - 398с. Лукас змалку приголомшував однолітків і дорослих своїм умінням творити дива на баскетбольному майданчику. Завдяки своїм талантам він потрапив до Стенфорду і став гравцем студентської ліги. Здавалося б, що ще потрібне для щастя юнакові його віку? Але важка травма і клінічна смерть показують нашому герою, як швидкоплинно все, що має для нього цінність. І він вирішує різко змінити своє життя.
	2. Загребельний П.А. Брухт: Роман ; Гола душа: Повість. - Х.: Фоліо, 2003.- 400с. Молодий учений Совинський, розум якого бунтував проти прагматизму та технократії ХХ ст., з легкістю погоджується провернути аферу в Німеччині, допомогти інститутському товаришу реалізувати наліво радянську військову техніку. А потім, піднесенний мільйонами своєї коханки над своїми колегами та друзями, він стає прес-секретарем в концерні Куч-метал, що займається фінансовими махінаціями з продажу металобрухту за кордон. Шалені гроші, розкішне життя. Ні, щастя не було серед брухту та сміття, він і себе вже почуває брухтом...
	3. Загребельний П.А. Вигнання з раю: Роман. - К.: Рад. письменник, 1986. - 456с. Головні герої цієї книжки — хліб, любов і сміх. Хліб вирощують у багатьох місцях на землі, отже, тут немає нічого надзвичайного. Любов, як відомо, процвітає при всіх соціально-економічних формаціях. Сміються теж усі. Але автор цієї химерної книжки намагається довести, що українці сміються по-своєму, вирощують сміх у своїх степах, як і пшеницю, вже цілі віки, сміються з себе, зі скіфів, з стародавніх греків, з чортів, відьом і з світового імперіалізму.
	4. Загребельний П.А. Гола душа: Повість (Сповідь перед диктофоном). – К.: Преса України, 1992. - 153с. Це сповідь жінки про її шлях у владу. Звичайна собі авантюристка, малоосвічена, але самовпевнена і цинічна, Клеопатра Січкар зробила стрімку кар'єру. Вродливій жінці це було не важко, бо їй не потрібні ніякі таланти чи особливі здібності — все вирішувалось у ліжку. Клеопатра розумілася на чоловіках і платила їм данину, щоб вискочити вгору, вище й вище. От вона вже керівна жінка, має кабінет, секретаря, автомобіль, урядові телефони. Здається, так буде завжди, бо чи є така сила, що могла б змінити це?..
	5. Загребельний П.А. Диво: Роман/ П.Загребельний. - Х.: Фоліо, 2006.- 638с. Перший історичний роман класика про Київську Русь доби Ярослава Мудрого, за часів якого сталося об'єднання руських земель і звели Софійський собор. Твір написаний за науковими джерелами, докладно дослідженими. Але це художня творчість, державні, соціальні, культурні події відображені в загальних картинах, індивідуальних долях і характерах людей, в їхніх прагненнях і пристрастях.
	6. Загребельний П.А. Диво: Роман/ П.Загребельний. – К.: Махаон - Україна, 2000. - 576с.
	7. Загребельний П.А. Дума про невмирущого День шостий В-ван!: Повісті/ П.Загребельний. – Х.: Фоліо, 2003. - 399с. Загребельний П.А. Дума про невмирущого Історія недокінченого життя. Для ст. шк.. віку/ ілюстр. І. Принщевського. – К.: Веселка, 1931.- 191с. Повість "Дума про невмирущого" розповідає про трагічну долю українського юнака, яка стала символом гідності й непереможності людського духу. В шістнадцять років він добровольцем пішов на фронт. Він мріяв бути вченим, а став солдатом, зустрівся віч-на-віч з війною і не відступив, мужньо бився з фашистами, захищаючи рідну землю, батька й матір, свою кохану. Тяжкопораненим він потрапив у полон, та й там, у нелюдських умовах концтаборів, не припинив боротьби, вмирав, повертався до життя і знову вмирав, але не підкорився…
	8. Загребельний П.А. Зло: роман/ П.Загребельний. - Х.: Фоліо, 2009. - 379с. «Гостро-проблемний» – так у радянські часи називали цей роман. І дійсно, навіть назва у нього була «гострою» та «проблемною» – «Зло». Але яке «зло» може бути у радянській державі, в якій соціалізм вже переміг, а комунізм от-от настане? Ні-ні, ніякого зла, та й «гостроти і проблемності» – чим менше, тим краще. Звідти – зміна назви на «радянсько-оптимістичну» (насправді – прилизану і ніяку) "День для прийдешнього", звідти – перепони, які ставали на шляху цього роману до читача, звідти – ножиці цензорів, які без жалю вирізали ті самі «гострі» й «проблемні» місця, заради яких автор і писав цей роман...
	9. Загребельний П.А. Євпраксія: Роман. - Х.: Фоліо, 2002. - 381с. Події в романі відбуваються на межі XI–XII століть. Онуку Ярослава I Мудрого київську княжну Євпраксію, коли їй було лише 12 років відправляють до Німеччини, щоб вона стала дружиною маркграфа Північної Саксонії Генріха Штаденського Довгого. Коли Євпраксії виповнилося 15 — вони одружуються. Але вже через рік Євпраксія стає вдовою. Генріх IV — імператор Священної Римської імперії, зачарований її вродою пропонує ій руку та серце, і Євпраксія стає германською імператрицею. Але доля молодої жінки складається трагічно: на чужині вона зазнає тяжких принижень і страждань, втрачає любов. Проте, долаючи злобу, чвари, інтригиімператорського двору, Євпраксія дістається рідної землі.
	10.Загребельний П.А. Європа 45: Роман. – К.: Ватра, 1995. - 525с. Їх було семеро — люди різних національностей, різних поглядів і різної віри. Доля звела їх на війні, на ворожій німецькій землі, а ненависть до фашизму об’єднала. То був маленький інтернаціональний бойовий загін під командою українця Михайла Скиби. Голодні, загнані, зморені люди потрапили у самий вир війни і боролися з нею всіма своїми силами, подолали неможливі перешкоди, пройшли крізь пекельну небезпеку, щоб внести свою частку у Велику Перемогу, щоб мати можливість повернутися до рідних домівок, до вільного і щасливого життя.
	11. Неложними устами: Статті, есе, нариси. - К.: Рад. письменник, 1981. – 479с. Ця книжка складається з повісті про Григорія Сковороду, портретів ряду радянських письменників, гранично стислих есе про Пушкіна і Шевченка, Толстого, Анатолія Франса, Селми Лагерлеф та узагальнюючих статей про розвиток сучасного літературного процесу.
	12. Загребельний П.А. Первоміст: Роман/ Загребельний П. - Х.: Фоліо, 2002. - 365с. Первоміст - роман про Київську Русь, коли наказом Володимира Мономаха було збудовано першу велику споруду давнини - міст через Дніпро. Події роману розгортаються навколо цього мосту, це росповідь про людей, які стерегли, доглядали і охороняли Первоміст. В центрі роману - доля молодого мостищанина Маркерія, який не піддався підступним чарам розбещеної дружини Воєводи і не зрадив свого кохання до прекрасної Світляни. У лиху годину, коли обступали Київ Батиєві орди, масе Маркерію судилося вирішити долю Первомосту.
	13. Загребельний П.А. Розгін: Роман/ Загребельний П. - Х.: Фоліо. Кн.1: Айгюль. - 2003. – 398с. У романі розповідається про незвичайну людську долю, в якій переплелися страждання і радість перемог,біль втрат і дія на щастя. Петро Карналь з перших днів війни добровольцем пішов на фронт, три роки був на передовій, а потім — полон і пекло концтаборів. Несила уявити, що йому довелося пережити. І попри все він вистояв, вижив і саме з тих страшних часів виніс вміння цінувати думку, бо знав: поки в тобі б'ється думка, ти - людина. Навчаючись в університеті і коли вже став вченим, Карналь завжди мав просто болісну потребу мислити, то був спосіб його існування, призначення в житті. І було в нього ще прекрасне і водночас трагічне кохання, його Айгуль. Чарівна й загадкова жінка, яка подарувала йому свою безмежну любов, свій дивовижний талант. Вони були мов єдине ціле, і він уявити не міг, що доля може колись розлучити їх...
	14. Загребельний П.А. Розгін: Роман/ Загребельний П. - Х.: Фоліо. Кн.2: Персоносфера. - 2003. – 399с. Академік Карналь — видатний вчений, «бог кібернетики», як його називали, людина, цілком віддана науці. Значні наукові праці, всесвітня відомість, безліч посад й нагород — і за всім цим роки тяжких випробувань і колосальної роботи розуму. Йому вже за п'ятдесят, і він майже змирився зі своєю самотністю після смерті дружини Айполь. Думав, що ніколи не звільниться від болю втрати, та от в його житті з’явилася Анастасія, молода, вродлива, запальна, така схожа й не схожа на його Айгюль. Вона збентежила його душу, викликала забуті почуття, подарувала надію на щастя. Карналь покохав і вже не мав змоги розлучитися з любов’ю, бо «як же ти візьмеш той клятий розгін, коли відступати не можна?» До видання ввійшли третя та четверта книги роману.
	15. Загребельний П.А. Роксолана: Роман/ Загребельний П.. - Х.: Фоліо, 2004. – 685с.. У романі відтворено події XVI століття, розповідається про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її з іншими сільчанами захопив у полон татарський військовий загін. А далі невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов'янка виборює собі іншу долю. Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною,володаркою Сходу, відомою світу на ім'я Роксолана.
	16. Загребельний П.А. Роксолана: Роман. У 2-х кн./ П.Загребельний - Х.: Фоліо. Кн.1 : Вознесіння. – 2003. – 382с.
	17. Загребельний П.А. Роксолана: Роман. У 2-х кн./ П.Загребельний - Х.: Фоліо. Кн.2 :Страсті. – 2003. – 382с.
	18. Загребельний П.А. Стовпотворіння. Кавтаклізма: Роман /П.Загребельний. - Х.: Фоліо, 2005. – 285с. Два тексти, що друкуються в цій книжці, витримані в не зовсім звичній для П. Загребельного манері: спроба написання іронічної історії нашої сучасності. Так і здається, ніби письменник під час своєї роботи тримав у пам’яті слова Шатобріана з його «Замогильних записок»: «Коли в тиші зречення чуєш кайдани рабів і голос дощика, коли все дрижить перед тираном і коли так само небезпечно заслужити його прихильність, як і накликати на себе його немилість, з’являється історик, якому доручено помститися за приниження народу. Хай Нерон процвітає, в імперії вже народився Тацит».
	19. Загребельний П.А. Тисячолітній Миколай: Роман ч.1 Полювання на Хлястики. – Х.: Фоліо, 2004.- 399с. Загребельний П.А.Тисячолітній Миколай: Роман. – К.: Довіра,1994. – 636с. Науково-фантастичний роман про чоловіка, який прожив більше десяти століть. Був дружинником князя Володимира, їздив до Візантії, звідки привіз на Русь нову віру. З посольством Богдана Хмельницького Миколай Несміяновський їздив до Москви. Пережив Голодомор 1932–1933 рр., лейтенантом пройшов кривавими дорогами Другої світової війни, а у мирний час став ученим-агрономом.
	20. Загребельний П.А. Тисячолітній Миколай: Роман ч.2 Залізні зуби. – Х.: Фоліо, 2004.- 460с.
	21. Загребельний П.А. Тисячолітній Миколай: Роман ч.2 Залізні зуби. – Х.: Фоліо, 2004.- 460с
	22. Загребельний П.А. Юлія, або Запрошення до самовбивства: Роман. - Х.: Фоліо, 2002. – 351с. У далекому Ташкенті під час війни Роман палко покохав Юлію. Вона його Джульетта, жінка його долі. Та Юлія, кажуть, померла від тифу, а може, просто пропала, але він шукає її усе життя. На його обріях несподівано і негадано з'являлися інші жінки і так само зникали, своєю смертю стверджуючи: «разом щастя не буває, хтось має загинути, нехай то буду я». Він жив далі і все частіше приходили думки, що жінка може врятувати чоловіка від усього на світі, навіть від самовбивства. А тепер прийшов його час виборювати у долі свою любов. І щоб захистити свою останню Юлію, він вбиває себе.
	23. Загребельний П.А. Я, Богдан: роман. - К.:Український центр духовної культури, 1994. - 224с.: іл. - (Укр. іст. роман) У історичному романі-сповіді автор зображує події 1654 року під час національно-визвольної війни українського народу. Твір написаний у формі монологу Богдана Хмельницького, який розповідає про свій життєвий шлях. Роман цікавий роздумами й думками гетьмана про долю України. Богдан не просто розповідає, він ніби розмірковує і пояснює свої вчинки, в яких розкривається не лише як мудрий державний діяч, полководець, а і як звичайна людина зі своїми слабкостями й пристрастями.