Прима української літератури
до 65 - річчя від дня народження Марії Василівни Матіос
19 грудня сповняється 65 років від дня народження відомої української письменниці та політичної діячки Марії Матіос.
Народилася письменниця на Буковині у селі Розтоки Путильського району Чернівецької області у день святого Миколая, 19 грудня 1959 року.
Поетичної мови навчалася з малих років у своїх предків. Її бабуся, із хутора Сірук Чернівецької області, розмовляла афоризмами, за це її називали Соломоном. Прадід – був письменником, але грамоти не знав. Мама майбутньої письменниці – вчителька, і саме завдяки їй дівчинка рано зрозуміла матеріальну силу слова. Любов до слова стала визначальним фактором у виборі професії. Марія Матіос після шкільної лави вирішує вступити на філологічний факультет Чернівецького державного університету. Вона пишається тим, що була серед тих, хто добивався присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка» – поета Юрія Федьковича.
Закінчивши філологічний факультет, Марія Матіос зрозуміла, що її справжнім покликанням має стати письменство. В 1992 році опублікувала новелу «Юр'яна і Довгопол», що стало достойним дебютом і визначило основну лінію її творчості.
Твори Марії Матіос – глибоко філософські, країноцентричні, наповнені трагічним світовідчуттям, звернені до історії та сьогодення нашого народу, до дослідження внутрішнього світу людини в різних ситуаціях, пов'язаних як із суспільним, так і особистим життям. Водночас більшість із них насичені еротизмом, містять у собі таємниці та загадки, написані вишуканою народною мовою.
Марія Матіос – буковинка, тож більшість її книг – про гуцулів та чернівецькі села. А щодо стилю, то пише авторка влучно, різко, боляче – по-своєму. Милозвучні описи Буковини, села і людей з використанням діалектів надають книгам особливості. Письменниця вдало описує характери людей, вчинки, а особливості поведінки героїв дозволяють бачити світ зсередини. Марія Матіос має свій стиль і вміє зачепити словом найтендітніші струни душі.
Сім поетичних збірок знайшли свого вдячного читача не тільки в Україні, а й за її межами. Це «З трави і листя», «Жіночий аркан у саду нетерпіння» та інші.
Перші вірші стала писати у віці 15 років. Її вірші давно стали приємним феноменом. Марія Матіос – насамперед лірик, про що б вона не писала. Вона безмежно закохана в свій рідний край і виголошує таке своє почування. Кращі вірші поетеси тримаються на міцній основі народної мови, перейняті фольклорними мотивами. У багатьох, на перший погляд, пейзажних віршах є щось більше, аніж живописання природи – в них «олюднення» природи і усвідомлення людини як її частки. У доробку поетеси багато віршів про кохання, які за своїм морально-етичним потенціалом несуть і соціальне навантаження. В них «звичайна жінка з маленьким сентиментом у душі» піднімається до жінки, що є «найсуспільніша з усіх людей».
Марія Василівна – переможниця різноманітних літературних премій. Вона володарка Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся» (2005). Роман визнаний однією з книг, яка найбільше вплинула на українців. У 2007 році стала володаркою Гран-прі та першого місця конкурсу «Коронація слова 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки». 2008 року перемогла у конкурсі «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство – Сучасна українська проза» за роман «Москалиця; Мама Мариця – дружина Христофора Колумба». У 2009 році отримала державну нагороду – диплом першого ступеня в номінації «Бестселер» на V Київському міжнародному книжковому ярмарку за книгу «Москалиця. Мама Маріца – дружина Христофора Колумба».
Нові твори Марії Матіос з надзвичайною швидкістю захоплюють у свій полон читачів. Серед них – роман «Букова земля» та «Мами», які були видані у 2019 та 2023 роках. Романи базуються на історичних джерелах, тому читаються на одному диханні.
Марія Матіос отримала некоронований титул «найбільш плідної письменниці України». Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки», то «гранд-дамою української літератури». Твори письменниці перекладені багатьма мовами народів світу.
Нині письменниця живе в Києві. Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством. Має унікальне дослідження своєї родини, що корінням сягає 1790 року.
Сім сильних цитат Марії Матіос
"Якщо можна ведмедя навчити їздити на велосипеді, то можна навчити кожну людину любити свою вітчизну, знати мову і поважати історію землі, яка тебе годує" (з роману "Солодка Даруся").
"Життя і війна тривали одночасно, водночас залежні і незалежні одне від одного" (з роману "Солодка Даруся").
"Любіть, бо лише любов – найвища правда".
"Люди чекають, що Україна почне чути саму себе з різних боків. І цей процес "зшивання" під силу лише митцям, – тим, хто володіє єдиною і бездоганною зброєю – словом".
"…Мабуть, навіки завойованих жінок, як і навіки завойованих територій, і справді немає" (з книги "Щоденник страченої").
"У мене було багато резонів внутрішньо збунтуватися і вийти із кокона творчості. Нинішня влада два роки мене з цього кокона дуже активно виштовхувала. І таки виштовхнула"(про рішення піти в політику, 2012, – ред.).
Вона навіть колись питала тата, чому кожна молода йде до шлюбу так, ніби вся вулиця – лиш її одної. "Бо до шлюбу вона – княжна", – відповів тато. "А після шлюбу?" – питала Даруся. Тато чомусь зітхнув: "Нещасна жінка".
Твори Марії Матіос
|
1. Матіос Марія. Армагедон уже відбувся : повість / Марія Матіос; худож. Сергій Іванов. — Львів : Піраміда, 2011. — 109 с.
Ці «дантові кола» потрібні письменниці, щоби пізнати Істину головного персонажа, який весь вік після вбивства людини думає про «вавилонську вежу» свого життя, яка має колись звалитися. Марії Матіос доконче потрібно через історію Івана Олексюка наблизити читача до розуміння Іванової правди – причини, його істини: ХОТІТИ ЖИТИ. Бо насправді істина для всіх одна. От тільки, «якби запізнитися вмерти. Або народитися» . Увага до найтонших деталей, глибокий психологізм і прискіплива любов до того, чиє «тіло душі» по живому ріже її письменницький «скальпель», – незмінні прикмети стилю Марії Матіос.
|
|
2. Марія Матіос Букова земля. – Львів: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019. – 928с.
Роман «Букова земля» — це захоплива і зухвала сага завдовжки у 225 років, пропущена через історії п’яти родин різного суспільного рівня і статусу, а також історичних персонажів, так чи інакше пов’язаних з Буковиною. Землероби, скотарі, воїни, посли і міністри постають повноправними творцями не лише приватної, а й загальноєвропейської історії. Недаремно авторка означила жанр свого твору як роман-панорама. Географія його подій простягається від крихітного буковинського хутора Сірук — до Відня, Берліна, Бухареста, московії і Берна. А обрамленням роману виступає особливий сюжет зі Станиці Луганської літа 2014 року.
|
|
3. Матіос Марія. Вирвані сторінки з автобіографії — Львів : Піраміда, 2011. — 368с.
Реальний час, що пливе крізь живі людські долі, і реальні люди, що пливуть крізь плинний час, - такими є основні мотиви книжки «Вирвані сторінки з автобіографії» найпопулярнішої української письменниці Марії Матіос. Книга-дайджест «населена» багатьма відомими і невідомими людьми і подіями, які й складають історичну, психологічну, ідеологічну, культурну та побутову мозаїку українського життя перетину ХХ і ХХІ століть. Недаремно сама письменниця називає «Вирвані сторінки...» «не просто автобіографією, а стовідсотковою книгою про сучасність і сучасників».
|
|
4. Матіос Марія Життя Коротке: книга прози. – Львів: Кальварія, 2001. - 236с.
Людська винахідливість, що обертається фатальністю в екстремальних обставинах.
Невідворотність покари за імітацію смерті.
Фантазія на грані фолу та жіночі містифікації, продиктовані пристрастю.
Життя крізь призму смерті. Досвід та інтуїція.
Первинний смак мови і жорстока впізнаваність буднів разом із "життєписом" чорних ходів підсвідомості творить із письма Марії Матіос фантастичний коктейль під назвою "Життя коротке". Той, хто спробував цього коктейлю, прагнутиме його ще і ще...
|
|
5. Матіос Марія. Жіночий аркан у саду нетерпіння. — Львів : Піраміда, 2007. — 308с.
Письменниця вважає, що життя кожної жінки - безперервний випробувальний танець: іноді - «вальс», частіше - «гуцулка», зрідка - «танго» чи коли-не-коли «танець живота». Але традиційно жінки ніколи не танцюють «аркан» - ритуальний, суто чоловічий танець жителів гір. Проте М.Матіос стверджує, що її героїня «затесалась між аркани», і цей «аркан» - не стане «вальсом». Бо така парадоксальна вдача її героїні, яка з однаковою пристрастю щоденно випробовує своє серце на розрив: чи то тримає батіг у руках для лінивців, чи сповідається в любові. «Жіночий аркан у саду нетерпіння» - поезія справжньої Жінки. Жінки із плоті і крові, жінки, яка вміє бути щасливою «отут і вже».
|
|
6. Матіос Марія. Кулінарні фіґлі. — Львів : Піраміда, 2009. — 206с.
Кулінарні фіґлі – це здоровий гумор і міні-енциклопедія сімейного життя самодостатньої жінки, яка знає, що сміх і смачна кухня уміють підтримати здоровий дух у тілі людини так само, як нехитрі знання неписаних законів і народних звичаїв, свого і чужого минулого. Беручи до рук "Кулінарні фіґлі" Марії Матіос, не забудьте прихопити "слинявчик", бо від цього смачного й життєрадісного читання вам не раз тектиме слинка із підборіддя – і аж до пазухи. Ну, й на здоров’я! Адже такою різною в українській літературі вміє бути, мабуть, тільки вона: трагіком у "Солодкій Дарусі" і фіґляркою та жартівницею у книзі кулінарних рецептів... Насолоджуйтеся смаком українського слова і українських страв від Марії Матіос! П.С. Усі подані в книзі рецепти – правдиві, не дорогі і розраховані на щоденну сімейну кухню.
|
|
7. Матіос Марія. … Майже ніколи не навпаки : сімейна сага в новелах. — Львів : Піраміда, 2011. — 171с.
Усе нарешті знаходить своє місце в призначеному часі та просторі... Сімейна сага Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» за формою, майстерністю та глибиною викладу не поступається її найвідомішому роману — «Солодка Даруся», який визнано найкращою художньою книжкою останнього українського 15-річчя. Зачарований бездоганним стилем нового роману читач дещо спантеличений гіркою логікою викладених подій. Лише на останніх сторінках книги він знайде відповідь, чому так сталося в першій новелі «Чотири — як рідні — брати». А «Гойданка життя» остаточно переконає, що майже ніколи не є навпаки. Бо не могло бути інакше... Теза письменниці про те, що «важить не час, а людина в обставинах часу», розкривається через драматичну історію кількох гуцульських родин часів Австро-Угорської монархії, Першої світової війни та першої третини XX століття. Великі пристрасті звичайних людей, легке марево містики, «багатоярусний» сюжет, ненав'язливі роздуми над вічною дилемою Любові —Ненависті, Гріха — Спокути, дивовижне мовне багатство — ці неодмінні атрибути стилю Марії Матіос спонукають до глибокого думання, неприхованого захоплення й викликають потребу занурюватися в багатоликий колоритний світ письменницької уяви й реальних знань. Кожен персонаж цієї небуденної драми має беззаперечне алібі, неопро-тестовану правду і власні суди честі. А отже, має право чинити так, як не можна передбачити жодною логікою чи писаним законом. Закони честі вступають у суперечку із законами серця. І тому майже ніколи не е навпаки. А є саме так...
|
|
8. Марія Матіос Мами. – Львів: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2023. – 288с.
Що лишається матері, коли життя забирає у неї найцінніше — власну дитину, і вона опиняється у прірві відчаю і безсилля? Де вона бере сили не збожеволіти від невимовного болю і вселенської скорботи, які вже навічно оселилися у її серці?
У своїй новій книзі Марія Матіос розповідає історії п’яти жінок. Усі вони — різні, у кожної своя доля, але об’єднує їх одне — найстрашніше, що може спіткати маму, — втрата єдиного сина. Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осир¬тілого материнства.
|
|
9. Матіос Марія. Москалиця; Мама Маріца — дружина Христофора Колумба. — Львів : Піраміда, 2008. — 64+48с. — Кн.-перевертка.
Немає межі жіночій винахідливості в час смертельної небезпеки. Немає страху, який позбавив би жінку волі чинити опір. Немає людини, здатної розгадати жінку, яка тримає свою таємницю впродовж життя, як тримає власну честь... Кожна жінка могла би створити свою галерею подібних істин. Проте Марія Матіос у повісті «Москалиця» відстоює саме таку філософію.
Марія Матіос вкотре не щадить свого читача: більш трагічного сюжету, ніж той, що його пропонує письменниця в повісті «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», мабуть, важко буде відшукати у світовій літературі. Цього разу вона вдалась до однозначно татуйованої теми, яка проте, не викликає й тіні відрази чи неприйняття. Письменниця викладає сюжет так, ніби балансує лезом бритви, боячись поранитись самій і боячись поранити читача. Проте без сліз тепер не обійдеться. Оповідь Марії Матіос про бездонність материнської любові співмірна хіба що з грецькою трагедією чи народним епосом.
Подвійний дизайн книги справляє позитивне враження. Книга є мистецьким явищем – як у змістовому, так і в формальному планах. Авторка так прокоментувала дизайн видання: «Ця книжка така ж дивна, як і наше життя. Така ж перекинута, і все в ній іде шкереберть».
|
|
10. Матіос Марія. Нація. — Львів : Піраміда, 2007. — 206 с.
Одна із найпрацьовитіших і найпопулярніших письменниць України Марія Матіос знову пропонує своїм читачам своєрідну «скриньку Пандори» — книжку «Нація».Споконвічні, майже апокаліптичні дилеми життя і смерті, честі — безчестя, любові — ненависті під її пером творять неповторну ауру Слова, Філософії та Пристрасті.Генетично творчість Марії Матіос є суто українською, та звертається вона до того, що є найбільш людське — потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя і вільний вибір. Герої «Нації» понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності, як — за словами авторки — не має її кров.Письменниця не творить чорних і білих персонажів. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії — недоговореності. І це чергова феноменальна риса цієї літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно кришталевий. А над цим клубком людських пристрастей і конфліктів, немов у античній трагедії висить безжальний фатум, який прирікає людей на довгу, несправедливу та апріорі програшну боротьбу. Тому подібно античній трагедії «Нація» викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя сталось із звичайною людиною. Страх, бо з кожним може статись те саме...
|
|
11. Матіос Марія. Приватний щоденник. Майдан. Війна... — Львів : Піраміда, 2015. — 356 с.
Письменниця "загартовує правдою" про ексклюзивні події Майдану та триваючої війни, учасником чи свідком яких вона була. Це свого роду хроніка, що починається з кінця 2013-го і до середини літа 2015-го року. І крізь цю призму письменниця дуже зворушливо і дуже чуттєво описує маленькі історії українських родин, життя яких болючими втратами та глибокими ранами назавжди змінив Майдан...змінила війна... А ще - свої історії "про конкретні битви за дуже конкретних людей".
У час," коли музи здебільше мовчать, а говорить зброя", Марія Матіос розпочинає "особисту війну і боротьбу" за "кожну конкретну людину" - боротьбу за свою Націю. У найдраматичніші та найкривавіші дні Майдану вона боронить Націю від звірств Беркута та ошаленілих тітушок; у київському СІЗО, судах, лікарнях, госпіталях, у солдатських траншеях та бліндажах, у розгромлених містечках та селах Донбасу - вона захоплюється Її мужністю, благородством та гідністю. А в дні глибокої скорботи та дні світлої радості надії вона просто тримає свою Націю за руки, втирає Їй сльози, "передаючи своє тепло і співчуття"...
|
|
12. Матіос Марія. Солодка Даруся : драма на три життя . — Львів : Піраміда, 2005. — 176 с.
Найвідоміший і найпопулярніший роман Марії Матіос «Солодка Даруся» справедливо назвали «трагедією, адекватною історії ХХ ст.», а саму Дарусю – «образом майже біблійним». Глибокий психологізм, складний сюжет за принципом «реверсу» та розкішна мова створюють надзвичайно привабливе прозове полотно.
У цій драмі «на три життя» немає нічого однозначного: ні персонажів, ні обставин, ні розв’язки. В романі немає епохальних людей чи подій, позитивних чи негативних героїв, але, як стверджує критика, «коли читаєш цю книгу, болить серце». Саме сімейна сага, чим насправді є «Солодка Даруся», витворює правдивий дух минулої епохи, «родимі знаки» якої дотепер заважають частині сучасного суспільства сприймати українську історію без купюр, цензури і дратівливості. Але катарсистами такого звучання, які пропонує Марія Матіос у цьому романі, вимірюється сутність людських поривань, страждань, справжньої любові, а також людської природи загалом. Намагання письменниці «поправити всесвітню несправедливість любов’ю» (за Лесею Українкою) чи «здолати людство шляхетністю душі» (за Ніцше) створюють галерею художніх образів і символів, що дуже точно вписуються в споконвічні цінності людського духу, уявлень про мораль та про порядність. Глибокий психологізм, складний сюжет за принципом «реверсу» та розкішна мова створюють надзвичайно привабливе прозоре полотно. Роман «Солодка Даруся» перекладено російською мовою. Тривають переклади на інші іноземні мови.
|
|
13. Матіос Марія. Черевички Божої Матері : вирвана сторінка з буковинської саги : повість. — Львів : Піраміда, 2013. — 208 с.
Повість «Черевички Божої Матері» - трагічна буковинська історія червня-липня 1941 року, в якій і справді нема пересичення правдою. Іванка Борсук - головна героїня нової книжки Марії Матіос, що перекочувала зі сторінок повісті «Москалиця», у свої дванадцять рочків розуміє найголовніше: що є Добро і що є Зло. Бездоганне знання гуцульських вірувань і народних традицій, людської психології та історичних фактів і на цей раз дозволили Марії Матіос відтворити особливу драму людини XX століття на одній із територій, які історик Тімоті Снайдер назвав «кривавими землями».
|
|
14. Матіос Марія. Чотири пори життя . — Львів : Піраміда, 2009. — 264 с.
Упродовж усього життя людину поборюють пристрасті. Та надходить мить - і чуттєва людина навіть у пристрасті стає філософом. Таким є лейтмотив ранніх творів Марії Матіос, представлених у книзі «Чотири пори життя».
|
|
15. Матіос Марія. Щоденник страченої : психол. розвідка. — Львів: Піраміда, 2005. — 192с.
Історію пристрасті – як пік приватної насолоди й водночас невидимий, але прямий шлях до трагедії багатьох – вона розкриває з не меншою скрупульозністю, ніж розкрила історичну драму в попередньому романі «Солодка Даруся». Літописець полюсів людського життя – легального й прихованого – Марія Матіос у «Щоденнику страченої» демонструє елементи психологічного трилера, в якому органічно поєднано сюжет і потік свідомості, дефективність розповіді і новелістичний фінал, тілесну чуттєвість і психоаналітику.
|
|
16. Матіос Марія. Вибране . — Львів : Піраміда, 2010. — 424 с.
«Знахаркою троякої ружі» вважає Марію Матіос автор передмови до її книги «Вибране», професор Люблінського Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської І.Набитович. Її називають то «Стефаником у спідниці», українським Маркесом чи Фолкнером, то «чортиком із табакерки» . Але сама письменниця різко відкидає будь-які порівняння і стверджує, що їй до вподоби єдине визначення її стилю: «вона пише, як Марія Матіос».
До книги «Вибране» ввійшли такі твори: «Солодка Даруся», «Нація», «Майже ніколи не навпаки», «Москалиця», «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», «Не плачте за мною ніколи», «По праву сторону Твоєї слави».
|
Інтернет-ресурси
1. "Феномен Марії Матіос"[Електронний ресурс].
2. Мисткині жіночої прози. Марія Матіос - SlideShare.
3. Традиційні та новаторські жанрові моделі у прозі Марії Матіос[Електронний ресурс].
Підготувала
бібліотекар читального залу
Діхтяр Г.М.
|
