Юсковець В'ячеслав Михайлович народився в 1934 році в м.Березне, Рівненської області. Закінчив місцеву середню школу (красну) та Охтирське технічне училище. Майстер по ремонту кіноапаратури за фахом, художник за покликанням.
Понад п'ятдесят років свого життя він займається малярством. Володіє різними техніками малювання: аквареллю, вуглем, олією, олівцем. Пише переважно пейзажі.
Про теми найближчі до душі говорить: "Мою душу та уяву найбільше захоплюють пейзажі, бо я дуже закоханий у природу, її красу, неповторність і ніжність. Я до цих пір з приємністю поспішаю до лісу, до річки, де збираю гриби, займаюся рибалкою, милуюся нашими поліськими краєвидами, а ще роблю замальовки, які згодом перетворюються у довершені малюнки та картини. Хоча пробую себе й у творенні сюжетних полотен та портретів".
Вдома художник-аматор має близько 300 картин. Його роботи експонувалися на виставках у містах Рівне та Березне. Окремі кращі картини є у приватних колекціях в Польщі, Німеччині, США.
Своїм художнім прозрінням завдячує батьку. Батько працював бухгалтером на Моквинській паперовій фабриці і у вільний час любив столярувати та малювати. На прохання шестирічного сина батько дав свого старого етюдника, пензлики і фарби та навчав малого малювати. Першою роботою, яку пам'ятає художник був скопійований Національний герб тризуб.
Нелегкими були дитячі і юнацькі роки художника. В роки війни батька вбили, а їх з матір'ю вивезли до Сибіру. Добрі люди допомогли втікти додому. На жаль за чиїмсь доносом маму вдруге відправили на висилку. В'ячеслав зумів заховатись і уникнути цієї репресії. Отож жив під опікою маминої сестри Катерини. Вже в зрілому віці написав вірш в якому є такі рядки:
Ходив тоді я в п'ятий клас
В добро ще мав у серці віру.
Та з мамою забрали нас
І повезли аж до Сибіру.
А я стою біля вікна.
Яке усе в колючім дроті.
І наш вагон серед зими
Мені здававсь ворожим дзотом.
Закрились двері на замок
І ми відчули всі тривогу,
Бо покотивсь наш паровоз
В страшну незвідану дорогу…
В'ячеслав Михайлович - багатогранна творча особистість. Він пише гуморески і вірші. Протягом багатьох років він брав активну участь в танцювальному, хоровому і драматичному колективах РБК. З кожним із цих колективів він отримав звання народного. З драматичним - за виставу "Ніч і полум'я" Зарудного, з танцювальним - за "Берізку", зрештою взялись посилено за хор і з ним теж вибороли звання народного. На столичній сцені вони три роки поспіль ставали лауреатами конкурсу українського народного хорового співу імені Порфирія Демуцького. Під час останнього виступу на цьому конкурсі вони завоювали гран-прі серед 15 учасників з усієї України. В'ячеслав Михайлович із своїм другом і братом Герасимчуком Ю.Д. були першими хто співав на сцені українські повстанські пісні, а найулюбленішою піснею його є "Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?" на слова Шевченка.
Він грав у п'єсах "Суєта", "Наталка Полтавка", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "По ревізії","Десь у полі женці жнуть", "Сині роси", "Хвилі над нами", "Зірниці", "Скрипка гуцула", "Каменотес і троянда", "Республіка на колесах", "Напередодні", а також виготовляв декорації для вистав.
За плечима у В.М. Юсковця 54 роки трудового стажу. Він працював художником-оформлювачем в центральній районній бібліотеці, виготовляв художню і шрифтову рекламу у районному кінотеатрі ім. Гагаріна, вів гуртки художньої творчості у районному будинку піонерів, працював художником-декоратором та художником-оформлювачем в Будинку культури і в художній майстерні.
Має двох синів. Старший син і невістка закінчили Львівський художній інститут, а внучка Львівську художню академію.
83-річний В'ячеслав Михайлович у свій поважний вік є енергійним та активним і у всьому виявляє зразок високої людяності, інтелігентності і вселюбові. Він порається по господарству, їздить на велосипеді, відвідує різні святкові та культурницькі заходи, футбольні матчі та інші спортивні змагання. Про себе говорить так: "Ще в молоді літа я отримав непоганий фізичний гарт, бо був вправним гімназистом. А ще мені Бог дарує хорошу, позитивну енергетику, яка допомагає повноцінно жити. І хоча я вже в літах, але душа моя ще молода. Тому мені ще все цікаво в цьому житті і політика, і культура, і мистецтво, і спорт. Мені приємно спілкуватися з людьми, робити їм добро. Ото ж я сам собі створюю хороший настрій і прагну підтримати його іншим. Саме це дозволяє мені, як кажуть, триматися на плаву, оптимістично дивитися в завтрашній день".
