Ольга Григорівна Осейчук родом з села Мокре Дубенського району, що на Рівненщині. Якщо знати про її корені, то стане зрозумілим, звідки у простої сільської дівчини такий художній хист. Народилась і виховувалась в духовно-благодатній сім'ї. Мати Надія Олександрівна мала неабиякий хист до українського декоративного розпису, батько Григорій Трохимович - умілець-коваль. Родина, де пошановувались українська історія, рідна мова, українська пісня, традиції і звичаї. Коли сім'я збиралася разом, то обов'язково звучали мелодії пісень "Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле", "Ой з-за гори кам'яної", "Туман, туман долинами".
Ольга Осейчук - випускниця Мокренської, Мирогощанської шкіл, бібліотечного відділу Дубенського культосвітнього технікуму, філологічного, факультету Рівненського педагогічного інституту, ветеран педагогічної праці - нагороджена медаллю А. С. Макаренка (1985 р.) за заслуги в галузі освіти і педагогічної думки в Україні, лауреат літературно-мистецької премії імені Аверіна Коломийця за значний внесок у мистецьке відродження Українського Духу. Вчителювала, 25 років працювала інспектором Березнівського відділу освіти, нині викладає в Західноукраїнському коледжі "Полісся".
Ольга Григорівна дуже любить пору, коли дує легенький вітерець, сяє сонечко, а в повітрі літає тополевий пух. Збирає його, складає в мішечки і... творить дива. На різнокольоровому оксамиті пише унікальні картини, її улюблені теми - храм, квіти, коні, птахи, довкілля.
Сюжети бере з творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко, поетів-земляків Миколи Тимчака, Бориса Боровця, Миколи Берези, Степана Бабія, Павла Рачка, Любові Пшеничної, Надії Ярмолюк, з усього, що хвилює душу в цьому чарівному світі.
Свого часу займалася живописом, графікою, але згодом зрозуміла, що найбільше до душі робота саме тополевим пухом, який має свої особливості, незвичний природний полиск, а пише на оксамиті без попереднього малюнка.
Характерність фігур, гармонійна злагода моделі і довкілля ретельно опрацьовані заради того впевненого спокою, тієї неквапливості ритму, що є формовиявом українського духовного світу. Спокій, присутній у більшості картин, відіграє важливу роль у створенні тонкого ліричного настрою, необхідного для пізнання себе, наближення до найсуттєвішого у Всесвіті, усвідомлення себе його невіддільною частиною.
Художниця начебто заново опановує первинне відчуття життя. В чорно-білому і колірному просторах ("Воскреслії дзвони", "Небо", "Храм Руси-України", "Мати йде, прошу всіх встати", "Напередодні Великодня", "Яблуневий Спас", "Мальви", "Коні прагнули волі", "Мавка", "Парус самоти", "Батьківська пречиста хата", "Подарую собі жмут кленового теплого листя", "Ой чий-то кінь біжить", "На росах і дощах настояний бузок", "Незрадливо шумлять ясени" та ін.) національна українська естетика природного довкілля іде поруч із свідомим успадкуванням традиційного народного світовідношення - з його етикою побожного ставлення до життя. О. Г. Осейчук дивиться на світ очима свого краю, своєї землі, яку відчуває повсякчас під ногами. Це - відчуття сакрального зв'язку земного з небесним.
Найбільшу і повсякчасну підтримку мала від свого чоловіка - вірного друга, порадника і критика Івана Дмитровича Осейчука.
В Західноукраїнському коледжі "Полісся" працює художня студія "Палітра", якою керує Ольга Григорівна. Біля сотні художніх студентських робіт в різних техніках акварелі, графіки, розпису на склі, декоративного українського розпису експонуються в студентській галереї. А в Березнівському краєзнавчому музеї студенти та учні студії "Палітра" презентували свої художні полотна під назвою "Батьківська пречиста хата", "Пастелі осені" тощо.
