Цього вдивовиж лагідного, привітного і талановитого хлопчика, Сашка Максимова з Князівки , мені доводилося не раз слухати в районному будинку культури, де він виступав на різноманітних святкових заходах. Як і всіх присутніх у залі, глибоко хвилювали його досить вправна гра на баяні і дзвінкий, мов спів весняного струмка, голос. Він натхненно співав " Ой смереко , розкажи мені смереко"... і в уяві вимальовувалися неповторні Карпати, чарівна дівчина - гуцулка і закоханий у неї красень - легінь...
І завжди після його виступу лунали непідробно щирі аплодисменти, хлопчикові вручали заслужені нагороди. Хлопчик народився третьою дитиною у сім'ї, незрячим. Тому, зрозуміло, скільки душевного болю довелося перенести його рідним.
Тішило ж батьків хоч те, що дитина зростала напрочуд допитливою і здібною, вразливою до всього навколишнього.
Своє перше знайомство зі світом музики Сашко пригадує так:
- Коли мені було приблизно 4-5 років, до нас якось завітав дядько Йосип, який попрохав, щоб мама поремонтувала йому швейною машинкою одяг. Я ж у цей час весь час крутився біля матусі і заважав їй працювати . Тоді , аби якось забавити мене, дядько приніс свою стареньку гармошку. От тоді я вперше й почав на ній " скрипати ". Це мені дуже сподобалося, тому потім щодень не відходив від цього дивного інструмента.
Як згадують нині рідні , тоді ще й не видно було за гармошкою Сашкової голови, а він уже награвав простенькі мелодії. І що цікаво , підбирав хлопчик їх на слух, перекладаючи на кнопки звуки пісень , які доводилося чути в хаті чи по радіо.
Минуло Кілька літ і згодом Сашка Максимова батьки завезли на навчання у Київську спеціалізовану школу-інтернат для незрячих дітей. Тут він вже закінчив чотири класи. Вивчаючи загальноосвітні дисципліни, хлопець також удосконалює гру на музичних інструментах. На жаль, минулої осені він захворів і довелося лікуватися в Рівненській обласній лікарні. То ж навчання завершував у рідному селі. До нього приходили вчителі місцевої школи, аби допомогти Сашкові засвоїти програмний матеріал.
- Інколи я сам ходив до школи, щоб поспілкуватися з однолітками ,- розповідає хлопець .- А ще мене батько возив в Березне на заняття у музичну школу.
Увагою і піклуванням оточують Сашка Максимова не тільки батьки Галина Іванівна та Анатолій Михайлович , брат Микола та сестра Тетяна, але й усі односельчани, знайомі і незнайомі люди. Він же сам завдяки своїй дивовижній життєвій енергетиці прагне нічим не відрізнятися від своїх ровесників, постійно бути у їх компанії.
- Чи маєш ти друзів і як ви проводите своє дозвілля? - запитую у хлопця. - Маю багато знайомих хлопців і дівчат. Особливо гарно дружу із сусідом Славком. Ми з ним не тільки граємось, але удвох ходили по селу колядувати і щедрувати.
У вільний час Сашко разом зі своїми однолітками охоче грає у хованки, ловить руками в місцевих озерцях і канавах рибу , яка ховається у зіллі та маленьких берегових печерках .
За допомогою рідних і друзів , вивчивши схему вулиці , він самостійно ходить в гості до знайомих . в магазин, разом з іншими підлітками навіть катається на велосипеді .
- І як це в тебе виходить ? - дивуюся.
- Нормально . Просто мене хлопці попереджують , де поворот вліво чи вправо . А прямо їхати на велосипеді я можу без труднощів, бо відчуваю дорогу і дистанцію між велосипедами.
- Та , зрозуміло, найприємнішим дозвіллям для нього є заняття музикою і співом. Тому часто на його подвір'ї збираються діти і дорослі , аби послухати гарні мелодії та пісні у його виконані під баян чи гармошку.
Нерідко хлопця просять заспівати родичі та знайомі на різних урочистостях - весіллях, днях народженнях, під час свят.
Нині у репертуарі юного музиканта і співака близько двадцяти пісень. Серед них - сучасні естрадні "Смерека", "Червона рута" і українські народні "Сусідка", "Їхав козак за Дунай", "Ніч яка місячна" та інші.
Запитую у Сашка про його сокровенні мрії.
- Хотів би у майбутньому стати музикантом - щиро зізнається він .
- А ще бажаю навчитись грати на ямасі. Дуже вже мені подобається цей інструмент.
Нещодавно здійснилися мрія Сашка. Директор філії " Приватбанку" В.Ф.Власенко вирішив подарувати цій обділеній долею, але обдарованій талантом , дитині світле свято. Скільки радості було у серці Сашка, коли він вперше доторкнувся до клавіш такого жаданого музичного інструмента!
Свої ж власні враження та почуття від зустрічей із Сашком Максимовим я висловив поетичними рядками.