Козлюк Зінаїда Михайлівна народилася в 1958 році в селі Голубне Березнівського району Рівненської області.
Дитинство і юність Зінаїди пройшли в селищі Новгородка Кіровоградської області, куди родина переїхала коли їй виповнилося два роки. Після закінчення середньої школи, навчалася в Дубнівському педагогічному училищі. Багато років пропрацювала за улюбленою професією у Березнівському дитячому садочку "Сонечко". Нині трудиться оператором картонно-різального верстата на Сірниковій фабриці.
Разом з чоловіком Василем виховали сина і доньку.
Роботи Зінаїди Михайлівни експонувалися на районних і обласних виставках та двічі представлялися в столичному палаці "Україна", де проходили творчі звіти аматорської художньої творчості Рівненщини. Окрема виставка була представлена на художньому заході "Мистецька палітра" в Києві, де майстриню відзначили Дипломом ІІ ступеня.
У своєму творчому доробку майстриня - вишивальниця має 154 вишиті картини, 15 вишитих сорочок, 15рушників, 20 серветок, 6 подушок.
Про своє захоплення вишивкою Зінаїда Михайлівна Козлюк розповідає в інтерв'ю з редактором газети "Надслучанський вісник" П.Рачком:
- Коли ви відчули потяг до малювання і вишивання?
- Це мені передалося на генетичному рівні. Адже моя мама завжди гарно малювала на перкалі, вправно вишивала гладдю наволочки, простирадла, , занавіски. Моє перше вишивання також було гладдю. Пригадую, як ще в четвертому класі моя робота потрапила в Київ на виставку творчості школярів України.
- Гарний і перспективний початок. А як далі продовжувався ваш творчий шлях?
- По - серйозному зайнялася вишиванням, коли приїхала в Березне. Тут добре освоїла техніку виконання робіт хрестиком. . Відтак почала вишивати жіночі блузи, спершу для себе особисто, бо цей український національний одяг потрібен був мені для виступів у складі жіночого ансамблю дитсадка "Сонечко", яким керував нині , на жаль, уже покійний М.В.Хом'як. А через кілька років у Рівному я познайомилася з жінкою, яка теж щиро захоплювалася вишиванням і мала схеми з українських та іноземних журналів, ми обмінювалися з нею досвідом. Чимало нового я почерпнула з журналу "Радянська жінка", під час відвідування виставки робіт кращих вишивальниць, яка тоді проходила в обласному центрі.
- Які вироби, Зінаїдо Михайлівно, ви тоді вишивали?
- Спершу були рушники, доріжки та серветки. Майже все це виконувала традиційним хрестиком. Гладь відійшла з моєї творчості. А як підросли діти, почала вишивати сукні, сорочки, блузки. Нині подарувала доньці дві такі сукні і три блузки, старшій внучці - три блузки і туніку, а молодшій - дві блузки. По дві сорочки вишила си-нові і чоловікові, одну - зятеві. Зрозуміло, що й для себе особисто виготовила дві святкові блузки.
Певний час я захоплювалася творенням вишиваних картин, хоча зараз я більше вільного часу віддаю роботі над жіночими сукнями, але й картини залишаються для мене важливим компонентом творчості, адже я їх вишиваю вже протягом десяти років. До речі, зараз я стараюся їх виконувати із застосуванням малої кольорової гами і вони виходять як чорно-білі фото, що дає помітний мистецький ефект.
- Звідки ви черпаєте сюжети своїх картин та орнаментів?
- Раніше малювала простим олівцем на тканині, вираховувала хрестики, знаходила тіні та напівтіні. А коли з'явилися схеми, то практично не малюю. Хоча кольори, як і колись, добираю сама, за потреби можу удосконалити традиційну схему, додати щось власне з творчої фантазії.
- Коли вам зручніше займатися своїм улюбленим захопленням?
- Для мене немає практичного значення пора доби. Я з приємністю беру в руки голку, нитки та полотно і вдень, і ввечері, тоді, коли приходжу з роботи, або як запорані домашні справи. І тут мені відчутно допомагає чоловік, який з розумінням ставиться до моєї творчості. Також він може виконати і якусь хатню роботу, щоб трохи виникає потреба, то купує необхідні нитки. Одне слово, у нас тут повна сімейна гармонія.
- Споглядаючи на ваші роботи, помічаю на них багато квітів. Напевно ви, Зінаїдо Михайлівно, любите їх вирощувати?
- Я давно вже закохана у квіти і знаходжуся в полоні їх неповторної краси. У мене є два надійних крила - вишивання і квіти. Тому у теплі пори року навколо нашої оселі зачаровує зір і душу багатобарвна веселка. На моєму домашньому квітнику нарахували близько 600 рослин. Серед них - троянди, гліценії, майори, айстри, матіола, зрозуміло, наші українські символи - чорно-бривці. З приємністю вирощую і ранні весняні, і літні, і пізні осінні квіти. Кілька разів я брала участь у міських конкурсах на кращий домашній квітник, посідала там друге і третє місця та була нагороджена відповідними грамотами.
- Ви казали, що хист до малювання та вишивання отримали генетично від своєї мами, а чи передалися ваші здібності дітям та внукам?
- Мені приємно, що вони теж захоплюються вишиванням, зокрема донька Інна любить робити це бісером, мають хист і бажання вишивати всі троє внуків. З особливим натхненням це робить старша Дашенька, яка вишиває швидко і гарно. Тому я щиро радію, що нашу родинну творчу естафету далі понесуть мої діти та внуки...
Враження Павла Рачка про виставку Зінаїди Козлюк:
"Я мав приємну нагоду ознайомитись з чудовим доробком вишиваних картин Зінаїди Михайлівни. І від цього отримав надзвичайно велике естетичне задоволення. Адже кожна з більш як сорока робіт виконана на високому мистецькому рівні і зачаровує душу та уяву своїм теплом, випромінюванням добра, віри, надії і любові. Не може бути байдужим серце людини, яка насолоджується спогляданням численних картин, де барвистими нитками та творчою фантазією авторки вималювано-вишито граціозні білі лебеді та фламінго. Вони уособлюють символи ніжності та вічної, до трагізму, вірності. Безперечною творчою вдачею 3. М. Козлюк є картини "Мадонна з немовлям" та "Полюбити королеву". Вони виконані оригінальною технікою вишивання і схожі на високопрофесійні чорно-білі фотознімки. На них відтворено всі тони і напівтони, все це робить зображення надзвичайно хвилюючими. Радують зір пейзажі-замальовки, витончені, елегантні жіночі фігури, мов живі, квіти лілей, які тихо пливуть по дзеркалу води, надихають на роздуми рукотворні ікони...".
