Н.. Гендіна,
доктор педагогічних наук,
академік міжнародної академії інформатизації,
проректор по науковій роботі КемГАКИ
Входження людської цивілізації в епоху інформаційного суспільства, глобальний характер процесів інформатизації, небачені темпи зростання інформаційних технологій - всі ці чинники зумовили необхідність формування особливої культури інформаційної культури особиcтості. Інформаційна культура особистості стала об'єктом пильної уваги фахівців самих різних областей знання: філософів, культурологів, психологів, бібліотекарів, інформаційних працівників.
Усвідомлення ролі інформаційної культури в рішенні проблеми системної кризи освіти, що має інформаційну природу, відбулося в педагогічному середовищі. З'явилося немало публікацій, з одного боку, що відображають спроби учених-теоретиків розробити модель інформаційної культури особистості, з другого боку, розкриваючих досвід практичної роботи по підвищенню рівня інформаційної культури особистості.
Результативність діяльності по підвищенню рівня інформаційної культури особистості, окремих категорій споживачів інформації, суспільства в цілому залежить від цілого ряду чиників:
теоретична неопрацьованість даного наукового напрямку, обумовлена новинками, складністю самого об'єкту вивчення - феномена інформаційної культури. Складність проблеми породжує безліч дослідницьких підходів, відмінних понятійним апаратом, значною різницею в трактуванні даного явища. Багатозначність, відсутність чіткого визначення поняття "інформаційна культура" привели до ототожнення інформаційної культури або з бібліотечно-бібліографічними знаннями, або з комп'ютерною письменністю;
методична неопрацьованість, повна відсутність науково аргументованих, дидактично обгрунтованих методик навчання основам інформаційної культури, дефіцит навчальної, навчально-методичної літератури по даному напрямку, як для повчальних, так і для тих, що навчаються;
відсутність спеціально підготовлених педагогічних і бібліотечних кадрів, здатних забезпечити кваліфіковане навчання основам інформаційної культури різних вікових і соціальних категорій.
Відчутне підвищення рівня інформаційної культури суспільства можливо лише при організації спеціальної інформаційної освіти, зокрема, шляхом включення в учбовий процес освітніх установ як обов'язковий курс "Основ інформаційної культури особистості". При цьому "Основи інформаційної культури особистості " розуміються як інтеграційна навчальна дисципліна, що поєднує в нерозривній єдності успіхи традиційної, переважно книжкової (бібліотечно-бібліографічної), культури з культурою нової інформаційної цивілізації, що базується на досягненнях інформаційних технологій. Основними принципами побудови такого інтеграційного курсу є дієностний характер і практична спрямованість.
Головна мета курсу "Основи інформаційної культури особистості" - озброїти навчаючих знаннями, уміннями і навичками інформаційного самозабезпечення їх учбової, професійної або іншої пізнавальної діяльності. Результатом вивчення цього курсу буде оволодіння раціональними прийомами самостійного ведення пошуку інформації як традиційним (ручним), так і автоматизованим (електронним) способом; освоєння формалізованими методами аналітико-синтетичної переробки інформації; оволодіння традиційною і комп'ютерною технологією підготовки і оформлення результатів своєї самостійної пізнавальної діяльності. Таким чином, курсу "Основи інформаційної культури особистості" відводиться загальноосвітнє, загальнорозвиваюче місце в системі освіти.
В даний час дослідження по теорії навчання основам інформаційної культури ведеться по двох основних напрямках:
1) розробка дидактичних принципів створення комплексу навчальних програм для 1-12-х класів загальноосвітньої школи, побудованих на єдиній концептуальній основі, що вчаться, диференційованих відповідно до вікових особливостей навчаючих;
2) розробка методики навчання основам інформаційної культури особистості.
В основу розробки комплексу навчальних програм для 1-12-х класів загальноосвітньої школи, що вчаться, встановлені наступні принципи: - спадкоємності, системності і єдності курсу.
Передбачається, що незалежно від класу навчання змістовна структура курсу буде єдиною. Принцип спадкоємності припускає поступове, від класу до класу, ускладнення матеріалу при збереженні цілісності курсу, покликаного не тільки озброїти тих що вчаться сукупністю знань і умінь по роботі з інформацією, але і сформувати системне уявлення про інформаційну картину миру, інформаційний світогляд;
- доступності, відповідності матеріалу, що вивчається, віковим особливостям вчаться, опори на провідний тип діяльності, властивий певному віку.
Реалізація принципу доступності припускає дотримання як проблемної, так і когнітивної адекватності. Проблемна адекватність - максимальне віддзеркалення в змісті учбової програми реальних життєвих проблем, актуальних для даної вікової групи і мають безпосереднє відношення до освоєння курсу "Основи інформаційної культури". Когнітивна адекватність - обов'язкова відповідність змісту навчальних матеріалів і методичних прийомів, мови спілкування з учнями під час занять -особам вікової психології сприйняття і засвоєння матеріалу, у тому числі і ігровій практиці.
Другий напрямок - розробка методики навчання основам інформаційної культури особистості. Як відомо, жодна навчальна дисципліна в школі, коледжі, вузі немислима без методики, без чіткої відповіді на питання: навіщо? що? і як?
Методика навчального предмету, курсу, будучи розділом педагогічної науки, що вивчає закономірності навчання певному предмету, припускає обов'язкове визначення мети і завдань предмету, їх місця в загальній системі освіти. Отже, пошук відповіді на питання " Навіщо? " нерозривний пов'язаний з формуванням мотивації навчання, формуванням арсеналу методів, засобів спонуки вчаться до продуктивної пізнавальної діяльності, активному освоєнню змісту курсу "Основи інформаційної культури". Для цього курс "Основи інформаційної культури" повинен передбачати різноманітність форм, методів, засобів навчання, вибір таких їх поєднань, які стимулюють активність і самостійність школярів: необхідність відстоювати свою думку, брати участь в дискусіях і обговореннях, знаходити декілька варіантів можливого рішення пізнавальної задачі, вирішувати пізнавальні задачі шляхом комплексного застосування відомих їм способів рішення і ін. Формування стійкої мотивації необхідності підвищення інформаційної культури особи неможливе також без зосередженого викладання, показу практичного застосування знань у зв'язку з життєвими планами і орієнтаціями школярів, використовування нових і нетрадиційних форм навчання, чергування форм і методів навчання, проблемного і евристичного навчання. Особливе місце в курсі "Основи інформаційної культури" повинне зайняти навчання з комп'ютерною підтримкою, застосування мультимедіасистем, використовування інтерактивних комп'ютерних засобів. Формуючи мотивацію, вчитель, паралельно з виконанням головного свого завдання - викладом основ інформаційної культури і формуванням у знань і умінь на що вимагається навчальною програмою рівні, що вчаться, - повинен прагнути допомогти школярам усвідомити, що оволодіння ними інформаційною культурою робить їх більш упевненими в собі, більш підготовленими до будь-якого виду пізнавальної діяльності, забезпечує готовність жити в інформаційному суспільстві.
Виходячи з вікових особливостей навчаючих слід визначити відповідність багатоманітних методів і форм навчання для вирішення конкретних навчально-виховних завдань в конкретному розділі теми курсу "Основи інформаційної культури". Для цього передбачається розробити науково обгрунтовані рекомендації, що дозволяють вчителю вибрати конкретний метод і форму навчання, найадекватніший змісту, що вивчається.
Іншими словами, необхідно отримати відповіді на питання:
При викладі якого матеріалу по основах інформаційної культури доцільно використовувати практичний, наочний, словесний метод, роботу з книгою, відеометод?
Які теми курсу можна розкрити з допомогою пояснювально - ілюстративного, репродуктивного методів, а де потрібен проблемний виклад, евристичний або дослідницький метод?
Як змінюється функціональна придатність різних методів навчання основам інформаційної культури від молодших до середніх і далі до старших класів?
Коли, при вивченні яких тим рекомендується користуватися колективними, груповими, мікрогруповими і індивідуальними формами навчання?
Які типи і структури уроків найбільш раціонально використовувати при навчанні конкретного розділу, теми?
Які інші, позаурочні форми занять слід використовувати для підвищення інформаційної культури особистості?
Результати досліджень по теорії навчання основам інформаційної культури можуть знайти практичне застосування не тільки в освітніх установах. Не підлягає сумніву той факт, що бібліотеки теж повинні створити умови для зростання масової інформаційної культури. Проте рішення цієї дуже важливого соціального завдання неможливе тільки за рахунок ентузіазму окремих бібліотекарів, їм також дуже необхідна спеціальна професійна підготовка.
Знання методики навчання основам інформаційної культури - невід'ємна складова професійної компетентності сучасного бібліотекаря.
|
