ПШБ с.Зірне

Мета і основний зміст роботи літературного гуртка "Грані слова"

Організувати колектив і відкрити перед учнями простір інформації з історії, теорії літератури, журналістики. Навчити дітей черпати щодня сили і досвід для власної творчості.
Опрацьовувати теоретичні відомості, історичні факти, які збагатять знання і підвищать рівень комунікативної компетенції учнів.
Навчити учнів розуміти художні засоби, відрізняти іронію від сатири, оповідь від розповіді, відмінності та особливості письменницького стилю.
Ознайомити учнів з характерними особливостями жанрів журналістики. Навчити орієнтуватися в потоках інформації, аналізувати і синтезувати факти, аргументовано висловлювати свою позицію, що у підсумку виллється у композиційно побудований твір.
Слова - це будівельний матеріал літератури, грані 19 якого різноманітні, прості і лл складні водночас. За віки свого існування література створила свою власну мову. Завдяки художній мові речі та явища набувають різних властивостей. За допомогою слова можна описати дерева, трави, звірів і птахів, людські взаємини, характер. Ніщо не порівняється з таємничою величчю слова. Разом з тим слово є робочим інструментом і застосовується повсякденно.
Історія розвитку Української мови трагічна, тяжка і терниста. Пізнала такі метаморфози, коли те, що так наполегливо хотіли знищити і вважали неіснуючим, вважали вторинним придатком, на повний голос заявило про себе. Зрозуміло, що сталося це не без допомоги талановитих і сміливих людей, які віддавали усе за право писати і розмовляти рідною мовою.
Для наших митців зброєю і величчю водночас є слово.
"Я на сторожі коло їх
Поставлю слово..."
Т. Г. Шевченко

"Не забувай своєї рідної мови.
Мова - це тисячі ниток,
Які пов'язують мільйони людей
Ви єдине ціле, в народ!"
І. Франко

"... Не одцурайсь, мій сину, Мови.
У тебе іншої нема.
Ти плоть і дух - Одне-єдине
Зі словом батьківським - Людина,
Без нього - просто плоть німа.
Без мови в світі нас - нема!"
Т.Шевченко

"... слово, моя ти єдина зброя"
Леся Українка

Якщо з українською мовою
в тебе, друже, не все гаразд,
не вважай її примусовою,
полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається
а хто любить, той легко вчить:
все як пишеться, так вимовляється,
все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
і Франкова бринить душа.

Д. Білоус

Правильно говорити й писати своєю мовою моз кожний, аби тільки було бажання. Бажання глибі пізнати таємниці рідної мови об'єднало учнів і вивело у становлення літературного гуртка "Грані словг Перші кроки є важкими, але необхідними. Адз сучасний підхід до мовної освіти вимагає формуван: всебічно розвиненої, духовно-багатої особистості, я лаконічно і правильно висловлює свою думку і позиції1
Мова існує і розвивається разом із життям суспільства. Слова, сполучення слів, речення і зв'язні висловлювання є важливим знаряддям формування та вираження думок і почуттів. Глибше вивчення мови дає змогу краще зрозуміти її суть, її природу, суспільні функції, засвоїти багатство виражальних засобів. Поряд з основним курсом вивчення української мови та літератури, заняття гуртка мають на меті забезпечити суттєвішу лінгвістичну підготовку школярів, формують навички досконалого володіння всіма формами, стилями та жанрами мовлення, що впливає на рівень комунікативної компетенції учнів.
Метою кожного гуртківця є формування вмінь і навичок вільного користування нормами літературної мови й конструювання висловлювань того чи іншого стилю й жанру в усній і писемній формах.
Слід зазначити, що іноді слово ніяк "не бажає" підкорятися письменнику, не хоче "лягати" в речення чи рядок. Не все вдається відразу, але певний результат завжди присутній. Зрозуміло, що не всі гуртківці досягнуть вершин мистецтва, але є надія, що заняття у гуртку залишить слід, який не дасть забути чарівності української мови, любові до влучного і дотепного слова.
Отже, будь гордий з того, що ти маєш таку мальовничу Батьківщину, таку мелодійну, багату мову. І пам'ятай, що й Біблія починається з рядка: "Спочатку було Слово...".

Керівник літературного гуртка "Грані слова"
Інна Бойчук

Мова це магічне джерело, невичерпний запас спілкування. Мова - характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут, життєвий досвід. Щаслива я, що живу на такій чудесній землі -славній Україні, бо то корінь роду українського. Захоплююсь майстерністю з якою підносять до рідної землі Т. Г. Шевченко, І. Франко, Леся Українка; М. Коцюбинський та багато інших синів і дочок України.
Світ мови оточує людину від народження. І полюбила її ще з колиски.

Мово рідна, колискова
Мово рідна, колискова
Ти - гаїв тиха розмова,
Ти - легенький шелест листя,
Ти - калинове намисто.
Ти чаруєш ще з колиски,
Бо є в тобі щось світле, чисте.
Ти розпалюєш в дитини
Палку любов до України

Марійка Кожарко 12 років

Пізня осінь

Спорожніли поля і луки. Устеливши землю килимом з листям, не шумлять більше дерева у садку. Все частіше йдуть холодні дощі, їх приносять важкі і сірі хмари. У повітрі вже від-чуваєт ься дух перших морозів.
У лісі тихо-тихо, не чути співу пташок: вони вже відлетіли у вирій. Дні стають все похмуріші. Природа приготувалась до зимового сну. Та навесні, не встигне блиснути сонце, як зима одразу тікає геть. Осінь же, вперта й непоступлива, забирає своє до останнього.
Весна
Прилетіли з теплих країв птахи. На своїх крилах вони принесли довгожданну весну. Красуня весна простелила на сонний сад свій зелений килим. Ходить по саду, квіти розкидає. Всі їй раді, всі вітають, зустрічаючи кожен день все тепліше і яскравіше сонечко. Пташині пісні не змовкають і душа мимоволі сама тягнеться до них, наче на світло.
Ще вчора навкруги була сіра і гола земля, а сьогодні, вже пнуться до сонця перші блідо-зелені стрілки. Зелень ще спить в зародках, та ось під сонцем і теплим дощем вона розів'єься, викине листя.
На все це дивишся, сповнюєшся радістю і відчуваєш, що ти не в силі не любити цей рідний куточок землі...
Яна Пилипчик 12 років

Літера "С"
Сонце солодко сходило скидаючи з себе сапфір світла. Струмки сяйва сперечались із сонним садком, сараєм, старою смерекою. Самотній Семен сам схвильовано споглядав на старенькі сіни, які стомлено схилили сірі стіни спираючись на сильну смереку. Смереко, смереко сумно сказав Семен. Скинуви стару солдатську сумку, старий споглядав за сонячним світлом, яке сяяло сьогодні схвильовано, сліпо і сумно.
Наталія Сульжик 13 років

Сонечко своїм сяйвом сліпило сонного Стаса. Свого соловейка симфонічно сяйнув стих. Сонний, як і Стас, Сірко стежив за синичкою, що стриба по соломі. Сполохавши її Стас стає на стілець, що стояв під скиданою соломою. Сумно сопів Сірко, а Стас став спостерігати як старий селянин саджає сливи. Скрекіт сороки сколихнув спокій. Та скоро солодкий спів соловей сповив самотнє серце і сон спустив свою сітку.
Юлія Несенчук 16 років

Мудрість природи
Позолотила осінь листочки. Де-не-де ще видніється зеленкуватий відтінок, але це не надовго. Грайливий вітерець кожен листочок закрутить в танці і покладе до наших ніг. Заклопотані, ми щодня кудись поспішаємо, топчемо красу не помічаючи цього. Не помічаючи дивовижної сили природи, її мудрості. Прогулюючись вулицею, слухаю шум дерев, здається, що кожне з них шумить на свій мотив, їхнє листя так заворожує. Маючи просту форму, пронизану сотнею судинок, воно сяє ніжними кольорами осені. А як захоплювались би листочком, якби на світі він був один! Як берегли б, по думалось мені.
Збираю у букет рум'яне листя, прощаюсь з ним до весни. А у відповідь мовчанка. Чи ж ні, воно щось прошепотіло, прошепотіло зітхання.
А вітерець все не вгамується, вкриває землю золотою пеленою. Скоро її змінить пухка ковдра снігу, а після неї почнеться все спочатку. Весною на деревах з'являться нові листочки, які позолотить наступна осінь.
Оксана Онищук 15 років

Вишита стежка
"Хай стелиться вам доля. рушниками!" ~ казали, бажаючи людині щастя.
Рушник "живе" поряд з нами від часу нашого народження, веде нас по життк проводить в останню путь. Вдумайтесь: чи помилимось ми коли назвемо рушник нашою святинею? Народила дитина - як чекають її в сім'ї! І в урочисту хвилину коли благословляється її прихід на цей світ, поверх усіх покривал палахкотить квітами рушник.
Іде хлопець в армію, а мати у хвилину прощання оповиває свою кровинку рушником.
Найбільше обрядових дійств, пов' язаних рушником, збереглося у весільних церемоніях. Хлопець і дівчина закохавшись, єднають свої долі рушником: на сватанні в'яжуть рушники старостам, на весіллі в'яжуть сватів. А під час оформлення шлюбу в'яжуть руки рушником.
Народжується людина і з перших днів зустрічає рушник. Помирає людина - в останню дорогу проводжає рушник, бо його кладуть на вікно під хліб його в'яжуть на хрест.
Рушник передавали як оберіг з роду в рід, покоління в покоління. У багатьох місцевостях України і понині батьки зберігають рушники для своїх дітей. Тому і сучасну оселю українців важко уявити без рушника. Адже сьогодні, є престижно, коли інтер'єр прикрашають речі, які є національною святинею.
Світлана Іванова 16 років

Прощаючись з теплом

Останній місяць осені
Сумує листопад,
Краса його кінчається
Й дороги нема назад.
Холодний вітер грається
Жовтесеньким листком.
Незабаром земля укриється
Білесеньким сніжком.
Вже скоро буде холодно,
Минає листопад.
І ми з теплом прощаємось,
Щоб зиму зустрічать.

Хто у кузні?

В лісі кузня на сосні.
В кузні тій, коваль кує.
Працьовитий і гарненький,
веселенький чарівник.
Хто ж це?
Вдумайтесь малята
Й голосно скажіть:
- Це дятел!

Яна Пилипчук 12 років

Моє дитинство

Як добре вранці прокидатись
І чути солов'їний спів.
Сонечку, що сходить посміхатись
Хмаринці, що мріє без слів.

Як чудово в м'яча поганяти,
Після того, гуляти в безкраїх степах,
Ну а далі, у річці купатись
І мандрувати вночі по зірках-зірочках.

Моє це дитинство прекрасне,
Мов та казка, воно чарівне.
Де ніжна матусина пісня
Не залишає і досі мене.

Рідна домівка

Я у цьому краї народилась,
Тут дитинство пройшло все моє.
Біля хати росте кущ калини,
Ця домівка моєю часткою є.

Тут я вперше на землю ступила,
Для себе відкрила безмежні світи.
Тут для мене б'ється серце Вкраїни,
Кращого дому мені не знайти.

Можливо, надалі кудись я поїду,
Залишуться самотні батьки.
Та домівку рідну ніколи не забуду,
Бо ж в ній прийшли мої найкращі роки.

Вікторія Чубай 12 років

Золотий одяг

Осінь біля лісу
Гарно малювала,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.

Клен увесь вже жовтий
І ліщина також.
У парках осінніх
Все змінилось якось.

Утішає ясен: -
Не сумуй за літом.
Ген усі діброви
В золото одіто.

Марія Шнайдер 12 років

Осінь

Листя падає з дерев,
Дощик накрапає.
Стало сумно навкруги
Й птиця не співає.

Та й дерева вже стоять,
Чорні і похмурі.
Листя скинули й мовчать
Вже мабуть поснули.

Барбі

Барбі лялечки гарненькі
Є великі, є маленькі.
Дуже гарні сукні мають,
Що виблискують і сяють.

Які ж чудові ляльки Барбі!
Вони гарніші від усіх.
Вони ж мов справжні королеви
Й хороші подруги для мене.

Інна Данильчук 13 років

Є чимало стимулів для творчості.
Насамперед - це потреба виявити себе через слово.
Розповісти про себе іншим - це загальнолюдська
потреба, пов'язана із звільненням від самотності,
бажанням розділити з кимось свої думки,
почуття, радощі, сум, надію.

Я пишу, щоб звільнитися від життя.
Якщо в мене немає задуму для п'єси
або роману, я почуваю себе так,
наче сам Бог зрікся мене.

Л. Піранделло, італійський письменник

У творчості я щедро нагороджував себе усім, Чого не вистачало мені в житті

Р. Шатобріан, французький письменник

Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, - отоді вже приходить демон, лютіший за всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина.

Леся Українка, українська поетеса

З яким смутком відкладаєш перо після дворічної роботи, уявляєш! У автора таке почуття, немовби частина його творіння відходить у світ тіней.

Я. Парандовський, польський письменник

Отож важко сказати письменниками народжуються чи стають. Мабуть, і те, й інше, оскільки без покликання не допоможе ніяка майстерність, а без майстерності, навчання ремеслу неможливо створити справжній шедевр.