Березнівська центральна районна дитяча бібліотека

Кінець XVII століття став переломним етапом в розвитку економічного і культурного життя Березного. Воно вступає в смугу нового піднесення. В 1793 році відбувся другий поділ Польщі, в результаті якого Київщина і Волинь відійшли до складу Російської імперії. Березне стало волосним центром Ровенського повіту Волинської губернії. В 1797 налічувалося 1086 мешканців містечка. У першій половині XIX століття в містечку починає розвиватись промисловість. В 1809 році на суконній мануфактурі працювало 50 робітників. Тут виробляли 4500 аршинів сукна в рік. На початку 40-х років уже діяли три шкіряних підприємства, миловарний завод, суконна фабрика з фарбувальним цехом і невелике залізоробне підприємство. Невдовзі відкрився завод, що випускав продукції на 145 крб. щорічно. Власником містечка був поміщик Коженьовський. В Березному на той час було 120 селянських дворів, 115 - єврейських і 18 - людей вільних професій. Передмістя Теклівка і Сільце налічували відповідно 18 і 46 дворів. Отож, за їх кількістю (317) містечко тільки тепер вийшло на рівень 1625 року, повністю оправившись після погрому татар і економічного занепаду другої половини X VIII століття. Вигідне географічне розташування на річковому шляху сприяло подальшому його розвитку. Загальне пожвавлення економічного життя в Березному супроводилось розвитком торгівлі. З 1843 року тут відбувалось 12 одноденних і З кількаденних ярмарків щорічно, які сприяли збуту частини товарної продукції місцевого виробництва. Решту вивозили по Случі десятками суден і плотів. Головними продуктами торгівлі були ліс і хліб. В післяреформений період містечко продовжує розвиватися. У 80-х роках було побудовано ґуральню, пивоварний завод, водяний млин, сукновальню на річці Случ, два тартаки, цегельний завод, два парових млини. Крім новозбудованих, на Случі працювало ще кілька водяних млинів. У другій половині XIX століття спостерігається швидке зростання кількості мешканців Березного. В 1881 році їх було 2132. А на 1887 рік було 220 дворів православних з 1798 жителями, "римо-католицьких 66 душ обох статей і євреїв 2171 душа", тобто в містечку вже налічувалось 4035 мешканців.

Архіви свідчать

В 1813-1817 році побудовано костел на кошти Михайла Корженівського. В 1845 році була побудована церква в ім'я Святого Миколая, фундатором якої був поміщик Михайло Корженівський. В Березному діяла синагога. В кінці XIX ст. на території сучасного агротехнічного ліцею-інтернату був побудований палац графа Малинського на честь коханої Клео де Мероде. До послуг гостей і міщан в Березному в кінці XIX ст. - на початку XX ст. діяли готелі "Київські номери" і "Варшавські номери" та ресторан. В містечку Березне була аптека, якою управляв провізор Стефан Жеро. Винокурний завод М.Є.Міхайлова-Малинського давав річний прибуток 15500 карбованців при 7 робітниках.

Проте, починаючи з 90-х років, ситуація змінюється. До цього спричинило введення в дію у вересні 1885 року залізниці, що зв 'язала Рівне з Лунінцем. Вона стає головним видом транспорту, на неї переноситься основний вантажопотік. Водний шлях втратив своє колишнє значення основної транспортної магістралі. Сплав лісу і рух торгових суден по Случі поступово припиняється. В результаті Березне, яке знаходилося порівняно далеко, 18 верств від залізниці, перестало бути торговим центром і річковим портом. Підприємства закривалися, а ті, що були знищені чи пошкоджені пожежами, не відбудовувалися. Березне стало звичайним селом, лише за традицією його продовжували іменувати містечком. В XX столітті хоч і втрачає своє економічне значення, але в судово-адміністративному відношенні стає другим повітовим містом після Рівного. Круговерть громадянської війни, до речі, досить широко відображена в "Історії міст і сіл Української РСР", завершилася підписанням в 1921р. Ризького договору між РСФСР і Польщею, який юридично оформив входження Західної України до складу Польщі. Таким чином, два окупанти поділили між: собою здобич - стародавню Волинь. За кілька десятків кілометрів від Березного з'явились пофарбовані в червоний колір прикордонні стовпи - за ними була "єдина і неподільна", одягнена, правда, в нову революційну одежину, але та сама за суттю. Березне ж у складі західної частини Волині відійшло до Речі Посполитої Польської, апетити якої, як і раніше, сягали "од можа до можа ".