Березнівська центральна районна дитяча бібліотека

ТВОРИ УЧАСНИКІВ ФЕСТИВАЛЮ

Сповідь перед матір'ю

Я іду до Вас на сповідь, мамо,
Щоб пробачили Ви все в моїм житті,
Сповідаюсь, мамо, перед Вами

І бажаю радості в житті.
Я Вам дякую, моя рідненька,
За турботу й ласку дорогенька,
За недоспані трудящі ночі,
За ласкаві й люблячі ті очі,
За поради всім доречні
І нічім не суперечні.
Пам'ятати буду я завжди
Ті поради, що дали Ви їх мені.
Ті поради учать жити,
Шанувати всіх й любити.
Я Вам дякую, матусю,
Що навчили мене жити,
Поважати і любити,
Щастя й радість дарувати,
Старших й менших поважати.
Отже, матусенько рідненька,
Я пам'ятати буду Вас завжди,
І пам'ятати буду ті поради,
Які даєте ви мені в житті.
Ви знайте, хоч залишу дім свій,
Піду у світ, у майбуття,
Я з Вами, моє серце в одвічній любові,
Залишиться на все життя.
Я приїжджатиму до Вас,моя рідненька,
І цілуватиму ті руки, дорогенька,
Що вміють все на світі так робить,
А головне, ласкать й добро творить.
Отож,хай доля простягнеться невпинно,
І я прийду до Вас на сповідь знов і знов,
Я Вам вклоняюся низенько
І дякую за ласку і любов.
За щиру усмішку і погляд променистий
За щастя й радість в сяйві золотистім,
За долю подаровану мені,
Й за добре серце, що живе в мені.

Людмила Іванова
Балашівський НВК "Колегіум", 11 клас.

Доля

Вже вечоріло на подвір'ї,

І сонце заховалось за ліси,
Туман стелився у міжгір'ї,
Й трава намокла від роси.
Я йшов стежиною додому
ї усе думав про одне:
Що заставляє?
Горе, втома
Отую матір, що своє
Маленькеє дитя лишає
Біля порогу дитбудинку?
За що вона його карає.
За що навіки проклинає ?
Вона не думає про те,
Що як усі маленькі діти.
Оте дитяточко просте
Хотіло б із батьками жити,
Хотіло б маминої ласки,
На ніч розказаної казки...
Немає цього , - і чи буде?
Чого черстві сьогодні люди?!

Зима

От зима настала
Білим снігом впала.
Диво те лапате
Вкрило наші хати
І падав сніг
Ведмедю в барліг.
Зайчик на ведмежій хаті
Сніг схотів повідкидати.
Кидав зайчик аж до поту
Сніг відкидать-то робота
Миша виліз із барлога.
Зайчик кинувся у ноги.

Добірка віршів учня 9 класу
Броннівської загальноосвітньої школи
Ковалика Андрія

Війна

Війна - палало в серці у людей.

І цей вогонь не в силах загасити.
Вмирали люди з дня у день
І цю війну ніколи не забути.
У цій війні початок був й кінець
І той, хто воював, може сказати,
Що ще ніхто із мертвих не воскрес
І не жалів, що треба помирати.
Він знав, що будуть кращі дні,
І небо стане світле, а не сіре.
І їхні діти матимуть ясне життя,
И назад не буде вороття.
Триває бій, іде війна.
Із дня у день одне й теж саме.
Лежить один, а там ще два,
А через мить їх просто не злічити.

Кішман Олександр
с.Голубне, 11 клас

У святковий час

Привітне сонечко зайшло в кімнату,

Бо у матусі нині гарне свято.
Співають птахи і весна радіє,
Бо теплим подихом вже березень нам віє.
Вербових котиків піду нарвати,
Аби матусю любу привітати.
Моя кохана, Ви мов сонце ясне,
Я Вас вітаю з Вашим днем прекрасним.
Подарувала б сонце - та гаряче.
Подарувала б небо - та високо.
Тож Вам дарую я любов дитячу,
Моя Ви квітко ніжна, кароока.

Гостинці від Весни

Танцює віхола у полі,
А я сиджу у теплій школі.
І не боюся я Мороза.
Ні! Не страшні його погрози.
Мороз старається дарма.
Вже близько тітонька Весна,
Чарівну палицю тримає,
Тепло гуляти випускає.
Розігріває вже гілля,
У пишне одяга вбрання.
Т зовсім сонний ще лужок
Вдягнув зелений кожушок.
Чарівний такий, квітчастий,
В сонячній косинці.
Роздає Весна-красуня
Всім свої гостинці.

Тетяна Хильчук, 5 клас

Дарунки

На моїм віконці
Гарні візерунки.

Хто це залишив мені
Чарівні дарунки?
Запитаю в мами,
Усе вона знає:
- Морозець приходив,
Він тебе вітає.

Весна

Сонце землю обігріло
І та стрепенулась.
Ожило все, заясніло,
Весні усміхнулось.
Вже іде красуня пишна
У хустках барвистих,
По землі прошкує нишком
В гарному намисті,
У барвіночку із рясту,
В сережках з берізки,
Дихає теплом вільготно,
Сонячно, врочисто.

Владислав Левчук, 5 клас