Березнівська центральна районна дитяча бібліотека

Давним-давно в одному поліському селі жили добрі люди. Вони багато працювали, щоб рідне село було гарним та багатим. Недалеко від села був невеликий, хутірець. В ньому жила разом з батьками дівчина Лєна.
Небагата вона була та мала інший скарб. За яку б роботу не бралася б все в її руках співало. А ще: дівчина була дуже красива. висока, струнка, коса до пояса, очі як волошки, брови чорні, тонкі, як шнурочки. Всі хлопці в селі були в неї закохані. Часто збиралися вони і казали: "Підем на вечорниці на Ленчин хутір".
А на краю села жив парубок, якому дівчина припала до серця. Красуня теж покохала хлопця. Але недовгим було їхнє щастя. Напали на рідну землю вороги. Пішов хлопець боронити рідний край, там і загинув. Сумувала дівчина за коханим, проливала сльози, і там де вона плакала, падали сльози, виростали великі камені, яких і сьогодні можна побачити на території села. При сході сонця вони вкривалися крапельками роси, ніби нагадуючи про дівочі сльози. Хутір назвали Лєнчин, а згодом там виросло село Лінчин.