Березнівська центральна районна дитяча бібліотека

Неподалік села Вітковичі знаходиться урочище - Калина. Раніше тут жили люди, а тепер росте лише одинокий кущ калини, як німа пам'ятка цієї сумної історії. Ось як про це розповідає легенда. Було це коли землі Березнівщини перейшли, внаслідок третього переділу Польщі, до Росії. Та гніт панський замінив гніт московський. Кожен двір обклали грошовим податком за землю. І біда була тій сім'ї, котра не сплатила вчасно гроші. Жила на хуторі красива дівчина - Килина. Рано повмирали її батьки. Мати померла, коли дівчина була, що зовсім юною, скоро помер батько, не витримавши важкої праці та суму. Дівчині довелося рано взнати чоловічу та жіночу працю. А коли дівчині виповнилось сімнадцять років зустріла вона і покохала сільського сироту. Невдовзі вони побралися. Жили радісно і щасливо. Та недовгим було їхнє щастя. Забрали чоловіка у рекрути, Килина знову залишилася сама. Посумувала, посумувала, пролила сльозу, та й знову взялась за господарство, на якому трудилася, до вечора, І все було в неї до ладу. І хата біленька, і в хаті завжди чисто і охайно та ще й букетик польових квітів на столі, та й худоба доглянута і город оброблений. А ще була Килина неабияка ткаля і полотно в неї тонке і м'якеньке. А вже як вишиє на рушнику узор то оживуть на ньому і квіти, і півники і радість вчорашньої зорі, і смуток за коханими... Та ось почали в селі збирати податки, не забули і про Килинин двір. Появилися в дворі і з жандармом... Почали вимагати сплати грошей, та де їх могла взяти сирота. Тоді стали виводити з хліва останню корівчину... Благала на колінах не забирати худобини, плакала, ніщо не допомогло. І тоді вхопила дівчина вила і кинулася з ними на непроханих гостей. Та зблиснула шабля жандарма, і полилися каплі крові на зелену траву... Забрали все, що могли забрати, мертву Килину кинули в хату і спалили. На місці господарства залишилося лише згарище, а ще, де пролилася кров дівчини, зачервоніла своїми гронами калина.