|
Туристичні об'єкти - шкільний музей, середньовічний замок, "Дзвінецька гора", археологічні пам'ятки IX-XIII століть.
Нічліг - школа.
Заклади харчування - приватне кафе , шкільна їдальня.
Екскурсоводи-краєзнавці - Заружко В.Г., Ворожбит О.Ю.
Православні храми - церква Святої Преподобної Параскеви.
Місце дозвілля - публічно - шкільна бібліотека, клуб.
Транспорт - згідно з графіком маршрутне таксі Рівне-Губків, Рівне-Вілля.
ГУБКІВ - село, центр сільської Ради. Лежить на правому березі Случі, за 33 км від районного центру, за 18 км від залізничної станції Городниця. Населення - 772 чоловіка, з них дітей до 18 років - 180.
Історія села Губків сягає в сиву давнину. Як засвідчують писемні джерела, перша згадка про Губків відноситься до 1504 року.
В різні історичні періоди назва населеного пункту змінювалася - Хрупком, Губибор, Губник, Губків, Губка, Гапків.
Археологічні дослідження, які проводилися в 1974році експедицією Ю. М. Ніколь-ченка, виявили на терасі високого правого берега р. Случ неподалік від руїн феодального замку давньоруське городище X1-ХII століть. Городище мало вигляд трапеції розміром близько 50x80x100 метрів. Воно розміщене на висоті близько ЗО метрів над заплавою річки. Оборонні споруди городища не збереглися.
Археологічні знахідки дають підставу припускати, що на місці руїн феодального замку було давньоруське городище ХІ-ХШ століть. Найбільш яскравим підтвердженням цієї гіпотези є уламки глиняного посуду тієї доби, які трапляються на схилах замкової гори.
Відомий краєзнавець Волині і Полісся Олександр Цинкаловський в своєму дослідженні "Стара Волинь і Волинське Полісся" (побачило світу 1914 році) веде заснування Губківського замку з XV століття. Підтримує цю думку відомий дослідник волинської старовини В. Руліковський.
В "Историко-статистическом описании церквей и приходов Волынской епархии " Теодоровича знаходяться відомості про Губківський замок і його власників. "Село Губків під назвою містечка Хубкова Луцького повіту як володіння каштеляна Брацлавського, старости Луцького, Володимирського підкоморія Олександра Семашка" згадується в актах від 7 березня 1596року та в акті від 10 січня 1596 року. Перши." відомим Семашком, який володів Губківським замком, був Богдан Михайлович, ковельський староста, що помер у 1545 році. Його син Олександр Семашко був знаним на Волині феодалом. Він відзначився своєю відвагою в битві 1537 року під Дубном. Олександр Семашко один з перших на Волині, за сприяння єзуїта Гербста, перейшов у католицьку віру. З того часу серед населення Волині про нього пішла недобра слава католика-фанатика, ворога православної віри і свого народу. Олександр Цинкаловський подає відомості, що його син помер у 1618 році і похований у єзуїтському костелі в місті Луцьку.
Упродовж століть Губківський замок руйнувався і відроджувався знову. Так, в 1504 році замок був зруйнований татарами.
Замок у Губкові за композицією і пропорціями вважався одним з найдосконаліших у волинській школі оборонних комплексів. Споруда була подібна до трапеції в плані, мала чотири кутових вежі зі стрільницями, в"їзну браму і підйомний міст, У дворі знаходилися житлові і господарські будівлі. На подвір'ї замку залишився глибокий колодязь, змурований з каміння. Під замком були льохи, в'язниця. Збереглася легенда, що Губківський замок був з'єднаний підземним ходом з Марининським православним чоловічим монастирем. Відносна висота гори, на якій стоїть замок, над літнім рівнем річки -понад 32 метри.
В історичному музеї місцевої школи зберігаються рештки вогнестрільної і холодної зброї XV-XV11 століть. Часто трапляються на території села глиняні люльки.
Олександр Цинкаловський подає нам дві легенди про Губківський замок. Перша легенда говорить про хлопця, який впав у глибоку пивницю і знайшов там багато грошей, та про скупого селянина, який, зачувши про це, кинув свого сина також до льоху, але цей пропав під замком без сліду. Друга легенда оповідає про взяття містечка і замку татарами в 1504 році. "Побиті під містечком Клецьком на Поліссі, Криловом і Новогрудком, розпорошені татари верталися поліським бездоріжжям до Криму В урочищі "Татарський груд" (острівок серед непрохідних боліт під Губковом) татари заложили табір, підживлюючись кінським м'ясом. Тоді жінка Сергія, що проживала на околиці лісу, відома як чарівниця, показала їм дорогу до Губкова, кажучи: " У велику п'ятницю почуєте, як дзвонять у церкві і йдіть у тому напрямку і на схід керуйтесь, там знайдете місто, замок і церкви. Татари знайшли містечко і зруйнували його, але не змогли здобути церкви, що стояла на високій горі".
Губків згадується також в актах від 1596року у свідченнях возного про те, що замок був взятий сотнею війська Григорія Лободи, який оволодів неприступною твердинею.
В XVII столітті в Губківському замку був свій бургомістр і лавники (члени міської управи).
В 1704 році, проходячи через Губків, російські війська Петра І зовсім сплюндрували містечко, "не залишивши ані однієї крамнички, ані винниці".
В 1708 році шведи остаточно зруйнували Губківський замок, після чого він не відбудовувався. В 1713 році містечко перестало зовсім існувати і від того часу більше не підносилося. Губківський замок і 16 сіл перейшли від Семашків до родини Центавріє. У 1755 році ці володіння купив за 277 тисяч польських злотих Фелікс Бічинський.
У кінці XIX століття в Губкові було 49 димів, 413 жителів, дерев'яна церква, побудована в 1708 році на місці старої.
Минувши Княжу гору, залишки давньоруського городища, ми потрапляємо до підніжжя гори, яку в народі назвали "Дзвонецькою горою". На "Дзвонецькій горі" є давня єврейська могила. Окрасою вершини гори є великий кам 'яний хрест, який похилився від "тяготи століть ". Місцеві жителі розповідають про те, що коли в сонячну погоду прикласти вухо до землі, то чути відголос дзвонів. Тому і назвали її "Дзвонецькою ".
|
