Березнівська центральна районна дитяча бібліотека

Туристичні об'єкти - шкільний народний музей історії с.Бистричі, пам'ятка археології урочище "Білий берег".

Нічліг - готель Бистрицької МТС, школа.

Заклади харчування - кафе, шкільна їдальня.

Екскурсоводи-краєзнавці - Боровець В.І., Сосновчик В. 0.

Православний храм - церква святого Миколам УПЦ.

Місця дозвілля - публічно - шкільна бібліотека, клуб, спортивний комплекс школи.

Транспорт - згідно з графіком: маршрутне таксі Березне-Соснове, Березне- Маринин; Рівне-Березне, Рівне-Вілля, Рівне-Більчаки, Рівне-Моквин, Рівне-Губків, Березне-Бистричі.

Бистричі - село, центр сільської Ради. Розташовані на лівому березі річки Случі, за 17 км. від районного центру, за 40 км. від залізничної станції Моквин. Населення - 2738 чол., з них дітей - 724.
Назва села, ймовірно, походить від слова "бистрина", адже поблизу села річка Случ має надзвичайно швидку течію, тут багато вирів. Автор "Ілюстрованого путівника по Волині" Мечеслав Орлович (міністр туризму і спорту Польщі), який побачив світ у 1929році, пов 'язує назву Бистричі з язичеською слов 'янською богинею "Бистрича ", на честь якої було заложено це поселення. Вчені-історики пов 'язують назву села з його первісною назвою - Городня Бистриця. Білоруською мовою Городня означає укріплене городище. На території с.Бистричі в давньоруські часи існувало три давньоруських селища ХІ-ХШ ст. Розвідкою археолога І. К. Свєшнікова на мисі лівого берега річки Случ в урочищі "Волоки " та між селами Бистричі та Колодязне виявлено залишки давньоруських селищ. Давньоруське селище ХІ-ХШ ст. існувало також в центральній частині с. Бистричі. Проте історія цього населеного пункту сягає в сиву давнину. Найдавніші сліди перебування людей в околицях с. Бистричі виявлені в урочищах "Білий берег " (крем'яні знаряддя періоду мезоліту; археологічна культура лінійно-стрічкової кераміки V тис. до н.е.; культура гребінцевонакольчатої кераміки ІУ-ІІІ тис. до н.е.); "Борок" (археологічна культура шнурової кераміки II тис. до н.е.); "Тоня"'(ранньослов'янське поселення).
У писемних джерелах село під назвою Городня Бистриця вперше згадується 1545 року як володіння Луцького старости. В 1629 році в Бистричах налічувалося 28 димів. У період селянсько-козацького повстання під проводом Северина Наливайка поблизу с.Бистричі у 1595 році діяв загін місцевих повстанців, які називали себе сотнею Лободи, перебували повстанці в Межиріцькому замку. В 1596 році через село проходили повстанці, очолювані Северином Наливайком. Свідком тих подій є древній дуб ~ пам'ятка природи місцевого значення, який росте між селами Бистричі та Іванівка. В 1667-1669 роках село зазнавало набігів орд кримських татар.
У 1788 році у Бистринах була заснована папірня. У 1797 році тут працювало 4 кріпаки, в 1809 році продукція папірні становила 700 стіп паперу.
У 1816 році в Бистринах діяла мануфактура, на якій працювало 11 вільнонайманих працівників. На мануфактурі був лише 1 верстат.
У 1851 році в Бистринах діяв поміщицький винокурний завод. В цей час в селі працював водяний млин, власником якого був Є. П. Бланшменш - річний прибуток при двох робітниках становив 30 тис. крб.
З 1866 року село стало волосним центром. В1867 році тут відкрили парафіяльну школу, а в 1875 році було відкрито однокласне народне училище.
Історія с. Бистричі тісно пов 'язана з життям та діяльністю Тараса Бульби-Боровця (09.03.1908 р.-15.05.1981 р.) - генерал-хорунжого УПА "Поліська січ". Тарас Боровець народився у с. Бистричі. Деякий час працював каменярем. У роки польської окупації Західної України проводив пропагандистську роботу на Поліссі.
У 1930 році заснував першу націоналістичну молодіжну організацію на Поліссі "Українське національне відродження ". Кілька разів заарештовувався польськими спецслужбами, у 1934-1935роках був в'язнем концтабору "Береза Картузька". У 1939-1941 роках під час більшовицької окупації продовжував роботу з організації націоналістичного підпілля на Поліссі і Волині. На початку німецько-радянської війни 1941-1945 років Бульба сформував і очолив партизанські відділи "Поліської січі" в м.Олевськ. В лютому 1942 року повстанські загони на чолі з Бульбою діяли в Костопільському та інших районах. У березні-квітні 1943року він вів переговори зі штабом УПА-Північ, однак пропозиції про входження його відділів у єдиний повстанський рух Бульба відхилив. У липні 1943 року Тарас Боровець перейменував очолювані ним загони в Українську народну революційну армію і створив спільно з Іваном Мітрингою Українську національно-демократичну партію. 18-19 серпня 1943 року УНРА була роззброєна частинами УПА. Наприкінці листопада 1943 року (за деякими даними, 1 грудня 1943року) заарештований гестапо у Варшаві й ув'язнений у концтаборі "Оксенхаузен ". Був звільнений у вересні 1944 року. З 1948 року жив в еміграції в Канаді. Видавав журнал "Меч і воля ", створив Українську національну гвардію. Автор спогадів "Армія без держави". УРОЧИЩА
Макарі - називається так тому, що в війну розстріляли цілу сім'ю.
Білий берег - коли дивитись із села, то берег річки (старого русла) білий від піску.
Очедера - хутір в лісі, але щоб пройти до нього потрібно 49б було пройти ліс, але тут були різні зарості, які "дерли очи".
Лиса нора - там лисиці любили рити нори. Пагорб на якому було мало рослинності.
Заторе - колись був .хутір за горою, але згорів.
Трубка - село в кінці звужується як труба. Коли піднятись річки вище, то хати стояли з обох сторін вулиці. Вулиця як труба була.
Стінка - будували тут клуні, які ніби стіною стояли стінами до вулиці.
Волоки - територія села, де родючий грунт (в середньовіччі) давали наділи "волок".
Цегельня - де був цегельний завод
Вул. Ковпака - проводили у війну загони Ковпака
Блуквиці - були у давнину зарослі і часто люди тут блукали.
Лесок - ріс невеликий ліе
За грузном - територія біля річки (до Гантанової) де була болотиста земля і часто корови не могли самі вибратись.
Любич - добрий сінокос, "найкращий в селі де було "любо СІНО"
Німецькі могилки - поховання німців у 1-шу світову війну
Морги - селяни отримували наділи землі і одиниця наділу називалась "морги"'
Солом'як - родило тільки жито, більш нічого
Березняк - росли берези;
Піщаниця - місце де було багато аїру болотяного, народна назва "піщавки"
Товщ - велика ділянка луків (товста)
Новини - частина поля, яка колись сельчанам не належала, а коли приєднали до села і стали ділити, то називали "нове поле"
Череваха - територія була болотиста і коли йшла людина. то прогиналась і була м'якою, як живіт в людини
Грядка - рівна місцевість як грядка в городі
Волька - раніше тут росло багато вільхи
Попове - землі і озеро, які належали місцевому священику
Болото - тому, що це болотиста місцевість
Кемпа - на цій території був високий насип, господар Кемпа
Кавалкові корчі - тут (низ) сельчанам виділено по невеликій ділянці (кавалок) землі
Віцентові корчі - в 20-ЗО рр. за Польщі на цій території проживала сім'я Віцента
Гало- рівна, чиста частина болота (нова череваха)
Гниле - місяцями, коли багато дощів, то не просихала ця територія і все гнило
Холодне - дуже багато було джерел і холодною була вода.
Жаб'ячі могилки - нічого не росло і тільки жаби жили, очерет.
Конопляне - любили жінки замочувати влітку (під осінь) вибрані коноплі
Чорне - територія, яка часто під час дощів стояла під водою, а коли вода сходила то залишалась лише мори., земля
Громадське - місце випасу громадського стада
Центр - звідси будинки почали будувати в іншому кінці села
Придатки - землі, які давали до основної землі, що булл в селі
Огруд - невелике підвищення, грудок біля лісу
Града - рівне поле перед огрудом
Клин - ліс робіт вигин і земля ніби клином заходила до лісу