Березнівська центральна районна дитяча бібліотека

Село Бронне - давнє село. Перші згадки про нього відносять до 1562 року під назвою Оборонне. БРОННЕ - село засноване в урочищі "Броня", де були оборонні споруди з найдавніших: часів: від слова "боронити, захищати". Вперше згадується в 1562 р. (Броньове). В назві його урочищ знайшли відбиток різноманітні природні умови і ресурси, давнє заняття населення, положення урочищ відносно різно географічних об'єктів. Лан - місцевість, яка з давніх давен зайнята полем. Пасіка
Моржевиця - моріг, луки природні. Дідів Кінь - випас для конів;
Гідрологічна сітка, рельєф, торфовища відбито в назвах: Мокре - зниження в рельєфі, по якому протікав струмок, заболочене
Гало - непрохідні хащі, болота, торфовища Видриця - зниження в рельєфі, яке тягнеться від р- Случ повз с. Бронне (Відріця, Відріччя - від ріки) Загір'я - місцевість, яка розміщена за старим селом і по відношенню до нього знаходиться нижче, ніби за горою (розміщення місцевості відносно горбів) Пеньки - процес вирубування лісу відображений в цій назві. За свідченням старожилів, колись тут був листяний ліс з переважанням дуба, ясена, клена, який вирізали згодом. Довгий час велетенські пеньки нагадували людям буйний ліс. Ставище - місцевість (підвищення, навколо якої в зниженні рельєфу були вириті водоймища - стави. З часом вони обміліли, поросли лісом, але назва залишилась і. по нині.
Мочулнще - мілке болото на окраїні старого села, де окремому його місці люди мочили коноплі. (Мочило, Мо-чула були його назви). Нині тут викопаний невеликий став. але назва збереглася. Гиравоць - болотиста місцевість, нині осушена і окультурена, утворилася як похідне від "іржавець", "ржавець", що означає ржаве болото, болотисте місце.

ЙОСИПОВА ПІЧ

Було це дуже давно. Коли село Бронне було ще дуже малим. Одні люди жили в селі, інші по окраїнах-хуторах. Навколо села розкинувся дрімучий ліс. Ось тут, на околиці лісу стояла невелика хата. В ній жив один чоловік по імені Йосип.
Чоловік цей був трудолюбивий. Він вів домашнє господарство. На його оселю часто нападали вовки і завдавали великої шкоди. Йосип біля двору викопав велику яму. Ось сюди і потрапляли лихі напасники, які назад не повертались. Йосип постарів і згодом помер. Залишилася хата пусткою, а потім вона розвалилася. Лише одна піч довго стояла та глибока яма на цьому місці нагадувала про цю людину. А згодом ця піч впала, лише горбок залишився, як німий свідок колишньої оселі. З тих пір це урочище люди називають "Йосипова піч"

КРИВАВИЙ БІЙ (ОБОРОННЕ)
Було це в сиву давнину, коли на нашу землю напали монголо-татарські загарбники. Село Бронне знаходилося на підвищенні, яке нагадувало великий острів. Навколо, нього були дрімучі ліси та непрохідні болота і хащі, які робили його неприступним, добре захищеним від ворогів. Тому І назвали село Оборонне.
В село була тільки одна дорога, яку ніхто не знав, крім поселенців. Люди жили тут мирним життям -- вирощували хліб, доглядали тварин, годували своїх дітей.
Але ось одного разу близько до села підійшли вороги. Вони не могли знайти дороги до нього. Та знайшовся зрадник серед поселенців, який показав ворогам дорогу. Темної ночі вирішили вороги . захопити село. Але не встигли монголо-татари ввірватись в поселення - назустріч їм вийшли оборонці. Зав'язався бій. Захисники відводили ворогів в сторону с. Малинськ, у болота в непрохідні хащі. Саме тут почалася кривава січа. Лилася кров рікою. Багато чужинців загинуло, а ті, що залишилися живими потопилися і) болоті. Та й ряди оборонців поріділи, живими залишилося, дуже мало.
...Спливли роки. Болота осушили, ліси вирубали, розрівняли місцевість. На місці лісів і боліт виникли поля, вулиці, села. Але й досі тут виорюється червоний пісок і глина, а вода в канавах і понині набуває бурого кольору. Це, мабуть, від того, що глина і пісок ввібрали в себе кров багатьох людей, зберігаючи пам'ять про наших предків - мужніх захисників села Оборонне