Березнівська центральна районна дитяча бібліотека

На широкій луці серед верболозу тихо хлюпоче своїми хвильками невелике озеро. Вода в ньому холодна і темна протягом року і тягне від нього сирістю і якоюсь неприємною вологістю. А повіє вітерець, ніби закипить в озері вода, запіняться хвилі і сердито б'ють об берег, ніби відганяючи від себе непроханих гостей, нагадуючи їм свою страшну історію... Було це після того, як теперішня територія району попала під гніт монголо-татарських поневолювачів. Золота Орда збирала з населення непосильні податки! забороняючи без їх дозволу вирубувати ліси, забирала в неволю кращих синів, і дочок поліської землі.
Одного разу загін татар їхав луками берега Случа і раптом серед верболозу вони ,побачили дуже красиве озеро. Батий озеро: - вигукнув воєначальник, Батий озеро: - вигукнули воїни. І захотілось зухвалому татарину скупатися в чистих водах прекрасного озера. Та тільки-но він доплив до середини озера, як його води розступилися і поглинули в свої надра ненависного загарбника навіки.
Татари більше побоювалися появлятися біля озера-месника. Та назва так і залишилась Батовщине а ще вода в озері стала, говорять, з тих пір холодною і темною, ніби нагадуючи людям про ті страхіття, яке несуть з собою поневолювачі. Ніби промовляючи до них; "Любіть свою, землю! Будьте пильні! Бережіть свою Вітчизну і Волю"!