Історія Михайлівського храму
села Поліське
Перша церква у Погорілівці побудована 1726 року за кошти поміщика, власника Погорілівки, та стараннями прихожан.
Який саме поміщик дав кошти на будівництво церкви поки що не встановлено, тому що в цей період село належало і Яну Стефановичу Стецькому, і Йосипу Михайловичу Любомирському.
Відомостей про перших священників, які правили в ній, не знайдено.
З ЗО червня 1779 року впродовж 50 років священником Свято-Михайлівської церкви був Максим Іоанович Теодорович. Народився він в 1748 році. В Погорілівку священником призначений, коли йому було 31 рік. Максим Теодорович мав З синів, які закінчили Острозьку духовну семінарію: Степан , 1977 року народження, Дмитро, 1779 року народження, філософський відділ, а Григорій, 1784 року народження, відділ риторики. Також у нього була донька Агафія, 1782 року народження. Троє дітей, крім старшого сина, народилися в Погорілівці.
Деякий час у 1799 році з ними жив його старший син Стефан Максимович Теодорович, також висвячений на священника, з дружиною Тетяною Федорівною. Цього ж року він був призначений священником у село Іваньє Дубнівського повіту.
Із "Ревізьких казок" за 1811 рік дізнаємося, що Дмитро працював священником у селі Слободище Житомирського повіту, а Григорій в селі Іваньє, як і його брат Степан.
В "Церковній відомості за 1798 рік" знаходимо такий запис: "при Церкви пахотной земли на 46 дней, сенокоса на 16 косарей, дом священницкий, назьіваемьй Плебания, с разными строениями, огород на 2 дня пашки, место на пасеку имеет вольное й на зто владельческое право имеется". Тут же знаходимо відомості про прихожан церкви станом на липня 1798 року.
Назва села Дворів Чоловіків Жінок
Погорілівка 43 254 242
Грушівка 25 120 111
Гута 9 32 28
Друхова 43 149 140
Разом 179 555 526
Роком раніше у таких же відомостях було ще поселення Гурби, де було 3 двори, проживало 6 чоловіків і 7 жінок.
В церковному штаті на той час рахувалися ще дяк і пономар. Дяком з 1795 року по був Йосип Томашевський, 1773 року народження. Він мав 2 дочок: Юхиму і Євдокію. Дружина його померла молодою і дітей він виховував сам. Пономар-Ісак Петрович Зданевич - працював з 1800 по рік. Мав 5 синів: Теофіла, Михайла, Івана, Феодосія, Єпистимія.
В"Церковній відомості" за 1829 рік під пунктом 6 записано: "Земли при сей Церкви усадебной 170 кв, сажень, пашечной й сенокосной 20 десятин - земля пашечная в самом болотистом положений - на оную никаких документов не имеется; сами священно й церковнослужители безпрепятственно нею владеют -. Рубкам на опал истроения в помещиков имеет издревле вольна. Дома в священно й церковнослужителем с находящимися при них строениями собственньїе на церковной земли построеньї. На содержание их жалование очень скудно".
Цікавим є те, що кількість прихожан церкви росла дуже повільно. У "Церковній відомості за 1826 рік, це через 28 років, знаходимо такі дані:
Назва села Дворів Чоловіків Жінок
Погорілівка 53 273 75
Грушівка 17 74 83
Гута 4 24 27
Медведовка 1 2 4
Друхова 44 221 231
Разом 119 597 624
Дворів побільшало лише на 10, населення на 52 чоловіки. Село Медведовка належало поміщику Клименту Михайловичу Понинському.
В 1829 році, після смерті Максима Теодоровича, священником було призначено Константина Іоановича Метельського, 1799 року народження, який священником Свято-Михайлівської церкви села Погорілівки був впродовж 40 років.
Саме під його керівництвом та на його кошти і кошти прихожан у 1843 році була перебудована стара церква, Саме ця друга церква і згадується в книзі Теодоровича Н.И. "Историческое описание церквей й приходов Волынской Епархии. 1888г.", де під числом 470 записано: "470. е. ПОГОРЬЛОВКА, волости Селищской, оть Житомира 150 вер., оть Ровно й оть бяиж. жел.- дор. ст. 44 вер., оть бяиж. почт. ст. Гощи 34 вер,, оть ближ. приход. с. Друхова 5 вер. и с. Бьістричь 10 вер. Приходь 5 кл. Церковь во имя св. Архистр. Михайла. Построена вь 1843 году на средства прихожань й мьстнаго свящ. Деревинная, сь такою же колокольнею, крьпка. Утварью, ризницею й богослуж. книгами достаточна. Копни метрич. книгь хранятся сь 1810 г., а исповьоньїя вьдомости сь 1818 г. Опись церк. и,мущества составлена вь 1884 г. З декабря. Земли: усад. сь огород. З д. 1,356 саж., пахат. удоб. 29 дес. 709 с., сьнок. 5 д, 1,548 с. На зту зелтю имьются отдаточньїй листь, виданньїй поземельнои коммисіей вь 1840 году 8 августа, гілань й подпинньш прожть, Причть владьеть землею спокойно. Причть: свящ. ЗООруб., псаломщ. 50 руб., попом. 38 руб. й просф. 16 руб. Для свящ. попом, й просф. дома старьі й не прочньї; для псаломщ. домь весьма ветхь й близокь кь разрушению. Деревна прихода: Грушевка 2в., Гута 5 в., Буда /0 в.. Слобода ~ Озирцм 4 вер., Слобода - Медведовка 8 вер., Погоршовская-Рудня 2 в, й Слобода ~ Морозовка 5 в. Дворовь: 212Уз, прихож. 1,502д. об. П. Свящ. Петрь Филимон. Уловичт" ( сь 1871 г.), псаломщ. Василии Лаел. Левицкій (сь 1885 г.) й попом. Павель Стеф, Торчинскій (сь 1885 г.) Кь 'зтому приходу приписана церковь вь с.Друховой вь 5 в. "
Це підтверджують і інші документи, які були знайдені в Державному архіві Рівненської області, в "Церковних відомостях" з 1788 по 1910 роки, в "Ревізьких казках", в "Описах церковного майна Свято- Михайлівської церкви", які збереглися за 1925, 1933, 1927 роках, " Приходно- расходних книгах", 1824-1877рр., 1881-1886рр., 1905-1912рр., в " Кліровій відомості" за 1933 рік та ін.
Костянтин Іоанович Метельський був дуже відповідальною і хорошою людиною, користувався великим авторитетом серед духовенства та своїх прихожан. Він дуже багато зробив для розбудови Церкви, для освіти своїх прихожан.
Народився в селі Цепцевичі Луцького повіту Волинської губернії. Закінчив курси Богословних наук при Волинській Духовній семінарії. Одержав атестат 2 розряду 2 серпня 1825 року, висвячений на священника був у 1826 році. 7 лютого 1830 року Метельський був обраний відомчим депутатом а також депутатом по поземельних справах (за його проханням у 1842 році звільнений з цієї посади) Того ж 1830 року 14 липня був призначений правлячим Благочинним, обов'язки якого виконував 3 роки, до 24 липня 1833 року.
30 січня 1851 року за добросовісну службу відзначений набедренником.
В 1855 році одержав подяку від царя " за пожертвованне денег на военные надобности".
Цього ж року одержав ще одну подяку від єпархіального начальства " за ревность в образовании молодых своих прихожан".
В 1857 році вибраний громадою в Відомчого духівника.
25 вересня 1859 року нагороджений наперстним хрестом в пам'ять війни 1853-1856 років.
1861 року 24 вересня нагороджений скуфією, а 6 вересня 1865 року - комишевкою.
Добрим помічником, порадником у всіх справах була його дружина Агафія Метельська. Вона дарувала церкві різні подарунки. В них було 2 сини: Калістрат і Домнікій.
З "Церковної відомості за 1834 рік дізнаємося , що церква , потребує капітального ремонту, а саме заміни підвалин і підлоги. Це було і зроблено 1843 року. Тут же є запис про один день престольного празника на Михайла.
Тепер уже на утримання церкви Із державної казни виділяються кошти: у 1843 році виділено 202 рублі сріблом, а в 1875 році вже 404 рублі сріблом.
В зб." Главная опись Волинський епархии Ровенского уезда с. Погориловки Михайловской церкви й ея достояния" виданий Волинською Духовною Консисторією З грудня 1884 року, згідно опису 1883р. в розділі III п.6 "Хозяйственние документи" записано, що при церкві є :
-план державної землі за 1846 рік в копії
-проект 1845р в 2 копіях і оригінал.
-отдаточний лист 1840 р. (додаток №2)
Ще в цьому ж розділі на стор.25 " Библиотека й архив" читаємо такий запис
" Рукописи по бумагах :
а) клировые ведомости за 1859, 1884-1892р.р.
б) исповедныя ведомости за 1819-до настоящего года;
в) описи церковного имущества - 1806-1863гг;
г) метрические записи в книгах с 1785 года;
приходно-расходная книга с 1800-х г.
Дорога до храму
 Члени історико-краєзнавчого гуртка нашої школи зацікавилися Історією церкви Архистратига Михайла в рідному селі. З великим ентузіазмом юні краєзнавці взялися досліджувати минуле храму. Ця робота сприяла не тільки збагаченню їх знань, а й пробудженню, зміцненню духовних начал особистості,вихованню патріотизму.
Перша церква у Погорілівці побудована 1726 року за кошти поміщика, якому належало село, та стараннями парафіян. Який саме поміщик дав гроші поки що не встановлено, тому що в цей період село належало : Яну Стецькому, і Йосипу Любомирському. Відомостей про перших священиків, на жаль, не знайдено.
30 червня 1779 року настоятелем церкви був призначений отець Максим Теодсрович. Служив він у Погорілівці впродовж 50 літ. Мав трьох синів, які закінчили Острозьку духовну семінарію. Була у священика і донька Агафія. Протягом 1799 року разом з батьком у селі проживав старший син Стефан з дружиною Тетяною, який невдовзі був висвячений на священика і направлений у зло Іваньє Дубнівського повіту, із "Ревізьких казок" за 1811 рік дізнаємося, що Дмитро Теодорович працював священиком у селі Слободище Житомирського ..овіту, а Григорій був направлений в Іваньє до брата Стефана.
За свідченням "Церковної відомості за 1798 рік" при церкві нараховувалося орної землі на 46 днів оранки, сінокосу - на 16 косарів, садиба священика, город на 2 дні оранки, місце під пасіку. Щодо парафіян, то їх нараховувалося і 081 особа - 555 чоловіків і 526 жінок. До парафії входили Погорілівка (43 двори, Грушівка (25 дворів), Гута (9 дворів), Друхів (43 двори). До церковного штату той час належали ще дяк і пономар. Кількість парафіян росла дуже повільно. Відповідно до даних "Церковної відомості за 1826 рік" за 28 років дворів побільшало лише на 10, а населення - на 52 особи. Тут же зазначається, що утримання церковнослужителів "жалование очень скудно".
Після смерті Максима Теодоровича священиком було призначено Костянтина Метельського, який працював у Погорілівці протягом 40 літ Під його керівництвом та на його кошти і кошти парафіян повністю перебудована стара церква. Саме вона і згадується у книзі Н. І. Теодоровича "Историческое описание церквей й приходов Волинской Епархии 1888 г.", де під числом 470 записано"Церков во имя Ахистратига Михайла. Построена вь 1843 году на средства прихожан й мьстнаго свящ. Деревянная, сь такою же колокольнею, крьпка..
Копии метрич. Книг хранятся с 1810 г., а исповедные вьдомости сь 1818 г." Це підтверджують і інші документи, знайдені в Державному архіві Рівненської області.
Костянтин Метельський був дуже відповідальною людиною, користувався великим авторитетом серед духовенства, парафіян. Він зробив дуже багато не тільки задля розбудови церкви, а й для освіти селян.
7 лютого 1830 року отець Метельський був обраний відомчим депутатом, а також депутатом по земельних справах. Того ж року був призначений правим Благочинним, обов'язки якого виконував протягом 3 років. За добросовісну службу неодноразово був нагороджений. 1855 року одержав подяку від єпархіального начальства "за ревность в образовании молодих прихожан" І659 року відзначений наперстним хрестом, 1861 року - скуфією, а 1865 - комишевкою. На утримання церкви з державної казни уже виділяються кошти у 1843-ому році - 202 рублі сріблом, а у 1875-ому - 404 рублі сріблом.
З "Книги опису майна" за 1884 рік видно, що селяни дарували церкві коштовні речі. Так, Яків Одейчук подарував "Євангеліє", оздоблене сріблом, а Степан Одейчук - хрест з кольоровими каменями. Відставний унтер - офіцер Захар Козачок пожертвував срібну медаль, а рядовий Михайло Руденко - бронзову медаль. Микола Сульжук купив для храму "облачение напрестольнеє". Було пожертвувано багато риз. Приклад подала дружина священика Агафія ,Метельська, яка 1838 року купила ризу зелену з чорним оксамитом, а у 1840-му - червоного кольору. Напрестольну ризу подарувала Ганна Козлюк.
У 1870-1904 роках священиком у Погорілівці був Петро Улович. Завдяки його старанням у селі з 1889 року почала діяти школа писемності. Спочатку селяни не хотіли пускати дітей в школу, але отець Петро зумів переконали їх в необхідності освіти для селянських дітей і сам навчав їх.
З 4 синів Петра Уловича двоє були священиками - В'ячеслав працював у селі Жаботин Дубнівського повіту, а Микола у місті Токмак Мелітопольського повіту, був призначений протоієреєм. 1925 року виїхав у Польщу.
В складні часи суспільного неспокою і революційних потрясінь? Довелося очолювати паству священнослужителям Митрофану Костецькому, Петру Волинському, Арсенію Єгерському, Івану Мікончуку, Михайлу Мушинському, Гаврилу Богуславському. Дочка отця Єзерського Галина Арсентіївна протягом тривалого часу працювала вчителькою у Поліській середній школі. А син отця Богуславського Ростислав Гаврилович після війни завідував відділом освіти у Соснівському районі.
Протягом 20-40-их років 20 століття церква пережила земельну реформу з порцеляцією земель. Кандидатів на землю Погорілівської церкви, яка підлягала парцеляції (лоділу), було 15-13 індивідуальних власників і виділялися .ділянка для школи і ділянка для цвинтаря.
В "Кліровій відомості" за 1933 рік є історичні дані про церкву, дзвіницю, церковний штат, його зарплату, біографії священика та псаломщика.
Матеріалів про життя церкви в передвоєнний період та під час Другої світової війни не знайдено.
В повоєнні роки в церкву надходило багато різних циркулярів, в яких давалися рекомендації священикам. Серед них розпорядження про здійснення молебня за здоров'я Й. В. Сталіна, підписане самим патріархом Московським і Всія Русі Алексієм. В циркулярі № 16 від 1 липня 1953 року єпископ Палладій закликає священиків у період польових робіт при проведенні богослужінь пристосовуватися до місцевих умов, не затягувати служби, не проводити пишних храмових саят. Знайдено розпорядження і щодо пошанування оновлених ікон: "Во избежение злоупотреблений "обновившиеся иконы" следует под теми или иными предлогами забирать в церковь, конечно, без всяких крестных ходов й торжеств, хранить их изолировано в олтаре..."
Не вдалося знайти жодних документів про діяльність храму у 1962-1969 роках. З серпня 1969 року в Погорілівській церкві помінялося 7 священиків. 1995 року настоятелем храму святого Ахистратига Михайла призначено Степана Корольчука, який очолює парафію і сьогодні.

Михайло Дзюба,вчитель історії Поліської ЗОШ