Творчий проект "КРАЄЗНАВЧА СТЕЖИНА" (.pdf)
За переказами, місце, де розташоване село, було мокре, заболочене. Звідси походить його назва. По берегах річки Случ жили люди ще при первіснообщинному ладі, про що свідчать знахідки кам’яних молотків, рубил. Але саме селище почало своє існування з того часу, коли на злитті річки Случ і Сергіївка було побудовано хутір з 35 господарств. Річка Сергіївка досягала тоді 70-80 метрів ширини, а річка Случ – 140-150 метрів. Тепер ця місцевість називається Попова гора.

Детальніше

Вперше село згадується в документах 1564 році, як власність князя Корецького. Після Люблінської унії Моквин ввійшов до складу Польщі. Село належно до Луцького повіту Волинського воєводств. Це було невелике поселення, в 1583 році тут налічувалось 30 димів.

За переказами, місце, де розташоване село, було мокре, заболочене. Звідси походить його назва. По берегах річки Случ жили люди ще при первіснообщинному ладі, про що свідчать знахідки кам’яних молотків, рубил. Але саме селище почало своє існування з того часу, коли на злитті річки Случ і Сергіївка було побудовано хутір з 35 господарств.

Історики стверджують, що на нашій території жили племена волинян, древлян, кривичів, дреговичів.

У Х-ХІV віці по Різдву Христовому наша територія належала Київській Русі. На цих землях точилися міжусобні війни, нападали татаро-монголи, руйнували житла, храми, забирали людей в полон. Змінювалося підпорядкування села.

1594р.- Моквин є власністю Олександра Семашка, каштеляна Брацлавського.
1631р.- Моквин і Погоріловка (Поліське) стають власністю Ганни з роду Даниловичів.
1755р. продають моквинський маєток за 63 тис. злотих Валентину Требуховському.
Від якого він переходить у спадщину далекому родичеві В. Валевському.
1629р.- в селі налічувалось 79 димів
1848р.- поміщик Требуховський збудував цегляну церкву
1866р.- Моквин волосний центр, проживало 435 чоловік
1867р.- в селі відкрили парафілярну школу
1882р.- відкрито поштову контору
1895р.- Пан Валевський збудував фабрику для виробництва обгорткового паперу і грубого картону
1897р.- у Моквині проживало 1683 чоловік
1909р.- відкрито однокласне сільське училище; школа знаходиться в приватних будинках; вчилося 60 хлопчиків і 4 дівчинки.
1917 р. – мешканці Моквина вигнали пана з маєтку, встановилась Радянська влада. Моквин було віднесено до Березнівської гміни Ровенського, а з 1925 року – Костопільського повіту. В ньому налічувалось 2269 мешканців.
1921р.- за Брестським мирним договором між Росією та Західним альянсом, Західні області України відійшли до складу Польщі
1934р.- збудовано школу; навчалося 38 учнів; навчання проводилося польською мовою, одна година була українською мовою.
1939 р. – Моквин вітав Червону армію-визволительку. Встановлена Радянська влада.
1948р.- організовано 3 колгоспи: ім. 11-го з’їзду ВЛКСМ; ім.Сталіна; в центральній садибі першим головою був Рудіон Павло Микитович
1950-1954рр.- колгоспи об’єднано в одне господарство ім. Кірова.
1945-1957рр.- на кошти паперової фабрики збудовано: клуб на 250 місць; їдальня на 25чол.; два магазини; 7 житлових будинків; два відбудовано; дитячий садок, дитячі ясла; приколійний склад на ст.Моквин.
1962р.- село перейменовано в Першотравневе, віднесено до категорії селищ міського типу; підірвано церкву.
1963-1965рр.- побудовано інфекційну лікарню.
1970-1978рр.- голова колгоспу Довмат І.Ф Збудовано колгоспну контору, тракторний стан, придбані автомобілі, комбайни, трактори та ін..
1974р.- добудовано школу, що дало можливість перейти на однозмінне навчання; створено 23 навчальних кабінети; директор школи – Карпінська О. П.
1970-ті рр. - директор фабрики Гораш Петро Олексійович; збудовано 8-квартирний будинок, ресторан, магазин, встановлено нову папероробну машину – директор Козинський А.
1988р.- збудовано приміщення селищної ради; голова Хоменко Ю.К., секретар Романович Г.Д.
1990р., 31.10.- Указ Президії Верховної Ради УРСР №614: селищу повернуто назву Моквин, віднесено до категорії села
1991р.- побудовано нову церкву.
1995р.- В с. Моквин прийшов газ;
2001р.- Моквинська середня школа набула статусу Гімназії.
2012 р. – побудований і відкритий пам’ятник воїнам УПА
2014р. на 01.01.- в с. Моквин нараховується 993 дворів, населення становить 3168 жителів.

Територія села розташована в північній частині Рівненської області на 51 північної широти і 27 східної довготи в південній частині Подільської низовини. Село лежить на західній окраїні Східнo-Європейської платформи, у межах Волино–Подільської плити, клімат помірно – континентальний в зоні мішаних лісів.

Природньою пам’яткою є межа часів польської доби. Пам’ятками історії і архітектури є польський костел часів пана Валевського , Моквинська паперова фабрика , Свято - Михайлівська церква, пам’ятник загиблим воїнам в роки Великої Вітчизняної війни, пам’ятник воїнам УПА.

Відомими особистостями села є:
• Кондратюк Андрій Іванович – сучасний український прозаїк, літературознавець. За останні два десятиліття написав і видав понад 20 книг. Лауреат премії «Благовіст».
• Чернюшок Анатолій Захарович – директор технічних наук;
• Кондратюк( Козел) Володимир Олександрович- замісник міністра лісвого господарства Російської Федерації.
• Кондратюк Ганна Захарівна – голова арбітражного суду в Івано - Франківську ;
• Походзіло Микола Давидович – генерал;
• Горбатюк Тамара Овсіївна – працівник – перекладач;
• Чернюшок Галина Ничипорівна , Натяжко Ніна Василівна, Дудар Валентина Адамівна, Максимик Тамара Яківна, Шпоняк Людмила Степанівна, Коднратюк Ігор Петрович, Шпоняк Ірина Іванівна. – лікарі і т.д

Сучасний Моквин – це велике село, в якому проживає понад 3000 жителів. На території села знаходиться Моквинська паперова фабрика, Гімназія, інфекційна лікарня, будинок культури, Свято-Михайлівська церква, аптека, пошта, кафе «Моквин», магазини, тощо.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Історія міст і сіл Української РСР/ Рівненська область. - К., 1973.
2. Андрюхов П, Волинська земля. - Сокаль, 1992.
3. Боровець В.І., Лашта В.І. Мандрівники по Надслучанський Швейцарії. - Березне, 2002.
4. Лашта В.І., Боровець В.І Туристично- оздоровчі маршути Березнівщини.- Березне, 2002.
5. Лашта В.І. Географія Надслучанського краю. - Рівне, 2003.
6. Дослідження Сичик М.М. « Історія Свято – Михайлівської церкви »