Прекрасне наше село, яке розкинулось на берегах річки Случ. Воно дуже давнього походження. Ось що писав Тадеуш Стецький:
"Село Городище належить до часів дохристиянських. Сама назва свідчить про те, що воно являє собою оборонну фортецю.
Навкруги села земляні вали, насипи, або городища". На околицях села виявлено давньоруське городище ХІ-ХІІІ ст.
Городище вперше згадується в документі 1629 року, в ньому налічувалося 22 дими. Молодшим було Лизяно, яке влилося в Городище.
Село Лизяно походить від слова "лізти" (за місцевим діалектом "листи"). З розповіді Плескача Оксена, колишнього жителя села, відомо,
що ще за батьківських часів тут було 60 жителів - селян, що "злізлись" з навколишніх сіл: Виткович, Орлівки, Лінчина, Полян та ін.
Історія цих сіл здавна пов'язувалася з експлуатацією поміщиками бідних поліщуків. Землю серед селян ділив староста шнурком (тобто міркою
в 12 метрів). Податки селяни платили грішми, бо зерна тільки вистачало, щоб прохарчувати сім'ю. Тяжким було життя селян.
Після скасування кріпосного права у 1861 році селяни не мали змоги сплатити викупні платежі. З цієї причини часто виникали суперечки
селян з представниками властей.
Жителі цих населених пунктів раніше були кріпаками пана Малинського, який тяжко експлуатував селян. Злидні, неписемність, часті
захворювання були постійними супутниками поміських селян.
У 1911 році у Городищі було 144 двори та населення становило 790 жителів, а в Лізяному був 101 двір та 535 жителів.
Нестерпним було життя селян і в роки панської Польщі. Селяни не сплачували податків по 3 і більше років. Саме це викликало суперечки
при стягуванні податків. День лікування коштував 5 злотих. Для селянина таке лікування означало цілковите розорення.
В 1923 році почала працювати школа на дві класні кімнати. Навчання велося польською мовою, де навчання вів піп та один вчитель.
В 1939 році встановлено Радянську владу. В цьому ж році, за словами старожилів, у селі створена сільська рада.
Першим головою сільської ради був Луцик Євмен.
Чорним крилом увірвалося в життя мирних людей грізне слово "війна".
6 липня 1944 року село було окуповане німцями. Добровольцями йшли і наші односельчани. 76 наших односельців воювало на фронтах.
40 чоловік з села Городище та 28 - з села Лизяно було вивезено в Німеччину. Багатьом, дуже багатьом не судилося повернутися з війни.
Тільки на територію нашої ради прийшло 49 похоронок. Це загинули люди, які ціною свого життя відстояли свободу і незалежність Вітчизни.
33 учасники Великої Вітчизняної війни нагороджені орденами та медалями.
В 1942-1944 роках через наше село проходили партизанські з'єднання Медведєва. Населення села подавало допомогу народним месникам.
9 січня 1944 року село було визволене від фашистських загарбників.
В 1944 році в січні місяці відновила свою діяльність Городищенська сільська рада.
В 1945 році в с. Лизяно створюється комсомольська організація, організатором якої була вчителька
Городищенської початкової школи Фурсяк Ганна Семенівна.
Нелегко було нашим матерям і в післявоєнні часи. На їхні молоді незміцнілі плечі ліг увесь тягар турбот. Важко жилося їм без
чоловіків. Треба було орати, сіяти, косити і жати серпами вирощений хліб, виховувати дітей, бути для них батьком і матір'ю. І наші
матері вистояли.
26 жовтня 1948 року за рішенням ініціативної групи, де було присутніми 53 чоловіки, в тому числі 13 жінок, в Городищі було організовано
КСП "Нове життя". Членами ініціативної групи обрано 5 чоловік артілі. Головою артілі був обраний Клим Лаврентійович Омелянчук.
20 січня 1949 року сільгоспартіль організована в селі Лізяно.
В 1955 році колгоспи "Нове життя" та ім. Чапаєва села Лізяно об'єднались в одну артіль "Нове життя".
В 1959 році до Городищенської сільської ради було приєднано Лізянську сільську раду і Орлівську сільську раду (протокол сесії сільської
ради №2 від 8 квітня 1959 року). Після приєднання сільських рад залишилась назва Городищенська сільська рада депутатів трудящих, до
складу якої входять села: Городище, Лізяно, Орлівка, хутори: Челина, Чвир, Поломське, Залісся, Очеретянка, Косий міст, Кошарки.
"Виконавчий комітет Городищенської сільської ради депутатів трудящих є орган державної влади на об'єднуваній нею території, яка встановлює
сільський бюджет, керує сільськогосподарським і соціально-культурним будівництвом, забезпечує додержання законів, охорону громадського порядку
і прав громадян, спрямовує свою діяльність на здійснення завдань комуністичного будівництва, зростання економіки і культури села".
(Історична довідка від 14.10.1970 року).
В 1948 році відкрито сільський клуб. В 1964 році в селі введено в дію Будинок культури на 350 місць.
У 1988 році в Городищі збудовано приміщення нової школи.
Сьогодні в селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад "Теремок", фельдшерсько-акушерський пункт,
сільський будинок культури, публічно-шкільна бібліотека, 9 магазинів і об'єкт громадського харчування.
