|
Презентація поетичної збірки Тетяни Марценюк
"Кардіограма любові"
"Ми не безліч стандартних "Я",а безліч всесвітів різних"
(В.Симоненко)
"Допоки думка буде- не змалію,
Допоки віра житиме- не вмру,
Зневірившись,візьму свою надію
І в інший світ із нею відійду"
(Т.Марцинюк)
Виходить ведуча і автор
Ведуча. Вітаю присутніх у цій затишній залі . Шановні гості, давайте привітаємо винуватицю нашої зустрічі!
Автор. Добридень, любі гості. Дуже приємно зібратися разом.
Ведуча. Добре, що нам вдалося організувати цю зустріч, що ми знайшли час з-поміж буденних справ для душі, для мистецтва.
Автор. Кожен із вас, мої друзі, знайомі, наставники і натхненники, по-своєму близькі з поняттям поезія, а значить, не байдужі до майбутнього українського слова.
Ведуча. І тому література живе не лише у стінах школи чи бібліотеки, а саме там, де їй і слід бути: у серці кожного з нас.
Автор. Як добре знати, що зі своїм словом є до кого йти, що поезія, народжена душею, знайде відгук у чиємусь серці. Я йду до вас. Відкрийте свої серця.
Ведуча. Аби зрозуміти, хто вона, героїня сьогоднішнього вечора, проаналізувати її творчі пошуки, запрошуємо вас на презентацію першої поетичної збірки Тетяни Іванівни "Кардіограма любові".
(Десь вдалині тихенько звучить щедрівка. На екрані фотографії : батьки, дитинство Тетяни , її юність, студентські роки, зрілість.)
Ведуча Щедрий вечір 1965 року в родині Марцинюків був особливий,бо в цей день у них народилася донечка- Тетянка. Був морозний січень, а їй було тепло від полум'я свічі. Цей маленький червоний вогник розвели біля її колиски мама і тато. Цей вогник запалили вони у її серці з того самого дня, коли її очі зустріли рідний дім. Той блиск променить скрізь і завжди, де б вона не була. Що то за диво-полум'я свічі? То-любов.
Маленька дівчинка полюбила все, що її оточувало. Зробивши свої перші кроки, Тетяна пішла по життю вперед, все далі і далі. Закінчила Бродівське педагогічне училище,філологічний факультет Київського державного університету ім.. Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук(1996) Захистила дисертацію на тему"Трагічне в літературі(на матеріалах прози Івана Багряного і Василя Бикова)".Літературознавець,критик.Друкується в журналах "Вітчизна","Дзвін","Нова педагогічна думка",газеті "Літературна Україна"
(На екрані книги Тетяни Іванівни)
Ведуча. Звичайно, в дитинстві світ нам здається таким широким і неосяжним! І знайти себе у ньому не так просто. Скажіть, Тетяно Іванівно, що привело Вас до поетичного слова? З якого часу Ви пишете вірші і чому не перестаєте писати?
Автор. Мабуть, таки, через цей вогонь, який подарувала мені сім'я. Відколи себе пам'ятаю, завжди читала і слухала вірші, казки музику. Все, що мене оточувало, було так чи інакше пов'язане з мистецтвом. І тому вірші писалися природно. Школяркою, студенткою . Так що підсвідомо увесь час я готувалася до сьогоднішньої події. І залишати це не маю наміру. (На екрані книга "Кардіограма любові" вірш , який відкриває книгу.
І на моїм моніторі
Рівну,спокійну,без збоїв
Кардіограму любові
Читайте разом зі мною.
Ведуча. Тетяна Іванівна співпрацює з газетою"Надслучанський вісник", через яку її могли б прочитати більше людей. І тому не дивно, що редактор нашої районної газети який не тільки написав передмову до збірки,але й досконало її відредагував і благословив її на видання присутній на презентації..Запрошуємо його до слова.
(Виступ Бориса Боровця)
Ведуча. У мене є така пропозиція. Ви увесь час прагнули створити власну книжку. зараз мрія Ваша здійснилась давайте пройдемо усіма етапами цього шляху. Збірка поезій Тетяни Іванівни складається з трьох розділів. Перший має назву "Анатомія часу" (На екрані
Анатомую час, його безцінні миті,
Що радощами й болями обмиті.
І серця ритми стали легкі знову.
Мій час накинув сповіді обнову.
Анатомую час і кожен-кожен раз,
Коли ця мить пульсує ненастанно,
Так хочеться, аби моїм думкам
У кожнім серці було бездоганно.
Щоб затишно було їм повсякчас,
Анатомую сповідально час.
Яке значення ви вклали в цей заголовок?
Автор. Розділ "Анатомія часу" є своєрідним розтином пережитого.Тут знаходять місце поезії,присвячені найдорожчим людям, які відіграли в моєму житті найважливішу роль. Цей розділ поліфонічний з погляду як поетичного жанру,так і тематики,оскільки його наповнюють і пісні , ібалади,і поетичні візії - роздуми над миттєвостями життя.А допомагає мені відчути людей і саме життя жіноча інтуїція. Я - жінка. І бачу та сприймаю все очима серця. Від мами, бабусь, прабабусь я маю чудовий спадок. Це як таїнство, яке я повинна трепетно зберегти, примножити і передати наступним поколінням.
( Вірші "Книга життя", "Скажи мені зіронько", "Катрени")
Ведуча. Бачення світу через призму жіночої душі-це, мабуть і є отой затишок, який ми постійно шукаємо. (На екрані сімейні фотографії - батька,матері)
Автор. Це не дивно тому, що завжди зі мною була і залишається люди, які варті найтепліших слів вдячності. За те, що всю свою любов віддали нам - дітям. Це вони подарували мені життя, провели дорогою на широкий шлях і продовжують йти поряд. І я вдячна за це долі.
(Вірші "Мамина осінь", "Мамин образ" - читає автор,
пісня "Сизокрилий лебедю" виконують вчителі)
Ведуча. Цікаво, в який період років писалися вірші, які увійшли у цю збірку
Автор. Сюди увійшли вірші, написані протягом десяти років, які зазнали серйозного відбору і редагування. На жаль, немає такого вузу, де б учили, як стати поетом.
Ведуча. На нашому святі присутні вчителі ,які пам'ятають,як 25 років,тому Тетяна Іванівна прийшла у наш колектив сповнена творчих планів .Запрошуємо їх поділитися спогадами (На екрані фотографії тих років)
(виступ Сіренка Миколи Степановича)
Звучить пісня "Місток у осінь" ,присвячена Сіренку М.С.
(На екрані фотографії письменників )
Життя без творчості-буденне,сіре,одноманітне,а Тетяна Іванівна від природи-енергійна,емоційна.Тому захоплюється людьми,які вміють щось творити,які мають талант,що дарує радість іншим .Всі ми знаємо про її дружні зв'язки з письменниками Дмитром Головком , Іваном Власенком , прозаїком,вченим,художником ,поетом ,лауреатом Шевченківської премії Григорієм Штонем . Тетяна Іванівна цікавиться творчістю наших земляків. Їхні твори використовує у сценаріях різних заходів. Ось уже понад 20 років вона очолює літературно-мистецьку вітальню БАТЛІ. Літстудійці щороку займають призові місця в обласному конкурсі власної поезії "Провесінь" Сьогодні вони теж прийшли привітати свою наставницю .
(Читають свої вірші )
Ведуча. У збірці є декілька пісень дві з них уже прозвучалаи. Василь Сергійович поклав їх на музику. Давайте послухаємо. Та не будемо судити суворо, адже це пісні, котрі сьогодні вперше звучать зі сцени. Шановне товариство! Ми маємо нагоду стати першими слухачами нових пісень.
Ведуча. Тетяно Іванівно, скажіть, а що надихає Вас на музику?
Автор. Те, що і на поезію: відчуття цього світу, його неповторності і повноцінності. Я сприймаю життя прекрасним і добрим, і думаю, це не зміниться ніколи. А ще надихають прекрасні музиканти і неперевершені співаки,серед яких і унікальна людина,творча,непересічна особистість Алла Миколаївна Несен.Своїм прекрасним голосом і грою на бандурі вона налаштовує струни душі на поетичний лад.А щоб ви переконалися в цьому самі,я попрошу її подарувати нам гарну пісню.(Звучить пісня)
Тетяно Іванівно! Поділіться, як Ви обираєте теми для своїх творів?
Автор. Мабуть, відбувається навпаки: не я їх обираю, а вони мене. . А які найбільше приваблюють? Теми моїх поезій пов'язані безпосередньо з моїм життям,яке відповідно творить певний настрій (мінорний,мажорний).А під настрій і поезії пишеться.
Поезія - це сила почуттів, які не втиснеш у певну тему.
Ведуча. Цікаво почути враження про вірші Тетяни Іванівни(Виступи Люблінської В.О.,Дорош Л.А.)
Ведуча. Тетяно Іванівно, наші учні хочуть задати вам декілька питань:
1. Всі ми в дитинстві плекаємо якусь мрію. Один хоче стати космонавтом, інший - телезіркою… А ким у дитинстві мріяли бути Ви?
Автор Мріяла бути актором,тому в дитинстві ще з 5-го класу відвідувала ляльковий і драматичний театр,писала шкільні сценарії до ссвят.А те,щостала педагогом - не шкодую,адже так чи інакше обидві професії творчі,мають широкий спектр діяльності,аби лишень не зникло бажання творити.
2.. Поезія, яких авторів Вам найбільш близька?
Автор На сьогоднішній день я захоплююсь поезією Марії Якубовської, Ліни Костенко, Дмитра Головка, Григорія Штоня.Із задоволенням прочитую і міркую над поезіями наших місцевих поетів - Бориса Боровця, Павла Рачка, Надії Ярмолюк, Надії Шульжук, Людмили Литвинчук, Ірини Баковецької.Та все таки завжди, в усі роки поетичними взірцями для мене були і залишаються Іван Франко, Леся Українка, Тарас Шевченко. До цих джерел прилучаю і свою донечку Анничку.
Тож пропонуємо вашій увазі уривок з поеми Тараса Шевченка "Тополя" у виконанні Ганни Марцинюк.
3.Як ставляться до ваших поезій близькі вам люди?
АвторБлизькими по духу людьми є мої добрі наставники - письменники Д.Головко, І.Власенко ,Г.Штонь, професори Н.Костенко, Я.Пасічник. Вони схвально відгукнулись про першу збірку. Оцінили її мої колеги-інтернатівці.Як на мене, то оцінили її дисить високо - свідченням цього є сьогоднішня презентація.
4.Чи хотілося б вам повернутися в юність, чи дитинство і прожити життя спочатку.Щоб ви тоді змінили у своєму житті?
Автор. Я хотіла б пройти тими самими стежками, ще раз піддатися усім життєвим випробуванням. Чому? Тому що в своєму житті я зустріла дуже багато прекрасних, чуйних, талановитих, мудрих людей, непересічних особистостей, завдяки яким і змогла відшукати себе сьогоднішню.Тому щось змінювати в своєму житті я не хочу.
5.Коли вам краще пишеться? Зранку, вдень чи вночі?
Автор. Інколи зранку стукає до мене Муза але частіше все-таки вночі.Особливо плідними є літні ночі. Вдвох із Музою ми творимо до ранку,аж поки на сході не розпливеться червоний помідор сонця.
6.Чи є у вас такі вірші,які б вам хотілося забути і викинути з вашого доробку?
Автор.Я здебільшого занотовую уже щось виношене, дозріле, що потім шкода викинути. Звичайно, як і в кожного поета, є поезії не зовсім майстерні,але я не маю звички щось рвати чи викидати. Я просто відкладаю його на якийсь час, щоб згодом повернутись і ще раз над ним поміркувати.
Поезії - як люди: є більш досконалі характери, а є із певними вадами.Але ж ми не відштовхуємо їх від себе,аби більше їх розпізнати і краще зрозуміти.
Ведуча. Продовжимо наше знайомство з новою книгою. Другий розділ "Свічка памяті". Ці вірші об'єднує те, що вони розповідають про кохання, про родинні почуття.(На екрані напис "Свічка памяті")
При легкім спалаху свічі
Постукай тихо уночі.
В хвилину болю чи журби
Прийди і серце надихни
Словами ніжності
(Звучать вірші у виконанні учнів ,"Ромашки", "Храм самоти" )
Ведуча .Третій розділ книги називається "Під зоряним небом". Це роздуми про вічні цінності , про все, що нас оточує. ( На екрані напис "Під зоряним небом")
Під зоряним небом сузір'я збираю
І зірку за зіркою знов розглядаю.
Розсипались зорі по різні боки.
Та ті, що поблизу, на відстань руки,
Беру обережно, щоб вогник не згас,
Щоб ясно всміхався мій зоряний час.
(Звучать вірші "Осипається світ акацій", "Дорога до істини", "Я й не зогледілась")
Ведуча. Власна книжечка. Нехай і зовсім не велика. Але в ній - людина з її вподобаннями, долею і нелегкою працею над собою. Ми з вами щойно гортали сторінки цієї книги. Дитинство, юність, закоханість. Література, музика, театр. Цікаво все-таки дізнатись, що ж стало поштовхом до її виникнення?
Автор. Десь на якомусь рубежі людина, в якої хоч трішечки тріпочуть творчі крила, прагне злетіти, піднятися над буденністю, аби побачити, як її сприймають інші. Та й, зрештою, коли є чим поділитися, є зерна, які можуть прорости в інших серцях добром, любовю, то чому б не поділитися ними? .
Ведуча. Тепер, здається, з творчим процесом створення збірки ми познайомились. А що до того, як мрії втілюються в життя?
Автор. Я завжди вперто і послідовно йшла до своїх мрій. Не задумувала нічого надто високого, чітко розраховувала свої можливості і сили, а тому сьогодні я щиро зізнаюся, що всі мої мрії і бажання збулися. І не тільки завдяки власній наполегливості. Є багато чинників на шляху до здійснення людських мрій, від яких людина дуже і дуже залежна. В першу чергу - це оточення - те середовище, яке допомагає здійсненню мрії, або ж перешкоджає їй . Так от, я щаслива, оскільки у мене завжди було і є на сьогоднішній день дуже благодатне середовище. І моє літо завжди було сонячним, теплим, щедрим на добро, розуміння. Я не буду зараз називати тих людей, які творили і творять для мене моє урожайне літо. Про них я писала, писатиму і завжди буду їм вдячна, бо вони були і є тим сонцем, без якого не родить творча нива.
Ведуча. Мені здається, не було б ні мрій, ні їх здійснення, ні розмаїтості образів, ні слова, ні музики, ні взагалі тієї Тетяни Іванівни, яку ми знаємо, якби не отой вогонь, вогонь, що зветься любов'ю. З кожного вірша озивається до нас голос Вашої любові.
( Вірш "Cвічка памяті" читають колеги)
Ведуча. (беручи в руки збірку, виходить на авансцену разом з автором) Пройдуть роки. Небо буде таким же блакитним, привітним залишиться сонце. А те, що зостанеться в серці людей, те, що перейде у спадок від слова чистого, зможуть увібрати інші.
Автор. Поки що моє літо квітне ще не зів'ялими трояндами. Красу їхніх пелюсток і вогонь свого серця стараюсь передати донечці. Бо коли моя осінь пожовклим листям полетить світом , то її весна стане продовженням моїх мрій і задумів. (вірш"Донечці". На екрані фотографії Аннички різних років, її книги)
Доня. Теплі слова для мами.
Пісня (Зоре моя у виконанні Аннички)
Ведуча. Не кожен, розгорнувши сторінки цієї книжки, зрозуміє і оцінить все, що виразила у ній поетеса. Та вона хотіла б достукатись до кожного серця, розділити з нами своє щастя і примножити його.Дякуємо,вам Тетяно
|
|
