Перехід початкової школи на нову структуру і зміст навчання поставив перед учителем ряд досить складних проблем, і серед них чи не найголовніша - яким чином так побудувати процес навчання, щоб найповніше задовільнити проблеми кожного учня. Особливі труднощі виникають у вчителів перших класів, оскільки недостатньо підготовлені до навчання діти вимагають не тільки особливі організації кожного уроку, а й багатшого його дидактичного забезпечення, різноманітних методичних прийомів та наочних засобів.

Особливе місце в турботах вчителів зайняла проблема гри на уроці. Для ефективного використання гри у педагогів часто просто не вистачало допоміжного матеріалу. Дати його в руки педагогів і покликані пропоновані матеріали.

Сьогодні немає потреби багато говорити про те, яку величезну роль відіграє в початковій школі дидактична гра.

У дидактичних іграх дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети, проводить доступний їй аналіз і синтез, робить узагальнення.

Висока ефективність дидактичної гри безсумнівна. Дитина працює з використанням "ігрових" матеріалів легше, веселіше, а головне - інтенсивно, значно продуктивніше і не помічає цього.

Участь у грі дає кожному учневі своєрідне право на помилку, не робить з помилки трагедії, не розцінює її як незнання.

Кожна гра, вміщена в посібнику, має конкретну дидактичну мету. Для того, аби учитель міг з максимальною користю для дітей застосувати ці ігри, він повинен чітко усвідомити, досягненню якої мети вони слугують, у якому зв'язку має перебувати гра з уже вивченим матеріалом і тим, що тільки-но вивчатиметься. Важливо уявити себе на місці дітей, продумати варіанти, труднощі тощо. Гра має проходити невимушено. Але за цією невимушеністю повинна стояти величезна організаційна робота вчителя.

Завантажити роботу