У контексті епохи національного відродження значно зріс інтерес до літературного краєзнавства. І цей факт закономірний, що література рідного краю сприймається нині як одне з найважливіших народознавчих джерел, яке протягом віків зберігало в собі глибинну сутність нашої національної історії, світосприймання, переконань і психології наших предків.
Література рідного краю поступово займає належне місце і в шкільному вивченні. Зайве наголошувати на актуальності такого предмету в школі. Адже кожен художній твір, пов'язаний з рідним краєм - то живий документ епохи людської свідомості. Він найпереконливіше сприймається дитиною саме завдяки своїй конкретиці й силі мистецького самовираження. Із художньої літератури постає прекрасний і романтичний образ рідного краю, з яким єднають нас корені роду і враження дитинства. Ця література навчає юні душі любити і цінувати батьківщину, гордитися славою її предків, відчувати свою пряму причетність до долі землі, до її сучасного і майбутнього. Бо без малого патріотизму (любові до рідного куточка, хутора, села, міста) немає й патріотизму великого -любові до України, до свого народу.
Немає сумнівів, що уроки літератури рідного краю, проведені на основі місцевого матеріалу, несуть велике виховне значення. Адже дуже часто промовистим виховним матеріалом можуть служити навіть життєписи наших письменників. Своїм життям і творчістю вони символізують життя декількох поколінь, їхні долі.
Літературна Березнівщина теж є життєдайнім струмком невичерпного джерела творчості Рівненщини. Цей мальовничий куточок північно-західного Полісся з її унікальним ландшафтом в низині Случа, де природа ніби сховалася від наступу сучасної цивілізації, подарував світові багато талановитих людей, знаних не тільки у себе в районі, а й по всій Україні.
Особливої уваги заслуговують творчі особистості - майстри пера, які через мистецтво слова наближають нас до прекрасних подій, людей та їхніх доль. Знають і люблять березнівчани своїх письменників Андрія Кондратюка, Бориса Боровця, Надію Ярмолюк, Павла Рачка та поліську іволгу Людмилу Литвинчук. Адже саме вони у прозових та поетичних творах передали читачам надзвичайну мальовничість і унікальність краю і його чарівної природи, багатих душею і щирих на пісню людей. А історія земляків? Зі сторінок прочитаних книг Андрія Кондратюка "Важке прозріння" та "Новели нашого хутора" постають перед читачами пращури-поліщуки з мозолястими натрудженими у важкій праці руками, з мрією про кращу долю дітей. А принесений Павлом
Рачком любисток для матері! Це ж гімн всепоглинаючої любові до найдорожчої людини - матері, матусі, неньки. Запрошує у подорож чарівними Соколиними горами Людмила Литвинчук. І в огні кленової сваволі палає нестримна у своїй любові Надія Ярмолюк.
Усі ці талановиті люди творять красу Березнівщини образно-ніжним лірично-драматичним художнім словом. Про них мало щось говорити. їхні твори потрібно прочитати.
Пропонована творча робота покликана хоч частково задовольнити інтерес і потребу вчителів-словесників у підручній методичній літературі з краєзнавства та літературознавства. Вона не претендує на вичерпність, завдання її скромніше - подати найелементарніше і найактуальніше у творчості письменників Березнівщини. Основу її складають дослідження життєвого і творчого шляху письменників, короткий аналіз кожної книги та окремих творів. У роботі немає детального ідейно-художнього аналізу кожного твору - їх під силу зробити самому вчителеві відповідно до обраної теми і мети уроку. Тим більше, що він матиме конкретний місцевий неповторний матеріал. Варто додати, що теми з літератури рідного краю зручно вивчати, поєднуючи урочні та позаурочні форми роботи.Це суто місцевий матеріал, який має зацікавити як педагогів так і школярів колоритною конкретикою, відчуттям часової і генетичної близькості. Адже часто факт живої історії справляє значно сильніше враження, ніж настанови учителя чи підручника.
Звичайно, для цього потрібно зусиль та ініціативи вчителя, але ж і віддача буде неабияка. В такому випадку учитель стає вже прямим продовжувачем літературної традиції рідного краю, вписує свою діяльність у місцеву історію, а учні мають можливість прилучитися до високих морально-естетичних цінностей, які передавалися і примножувалися з віку у вік, від покоління до покоління.
