Спираючись на досягнення педагогічної
науки, я постійно шукаю нові підходи у вихованні, які відповідали б
потребам розвитку творчої особистості, були б спрямовані на досягнення
культурно-національних цінностей, тобто, те, що здатне вирішувати складні
завдання з виховання свідомих громадян України.
Проблемна тема, над якою я
працюю протягом двох років, “Особистісно зорієнтоване виховання”, набуває
особливої актуальності для нашої країни. Мета цієї роботи: втілення
демократичних, гуманістичних положень щодо формування і розвитку
підростаючої особистості, для якої свобода і соціальна відповідальність
виступають домінуючими життєвими орієнтирами.
Мету і принципи виховання
реалізую через пріоритетні напрямки:
·
національне
виховання ( вивчення традицій і звичаїв українського народу здійснюю
завдяки циклу уроків народознавства “Різдвяне свято”, “Великий піст усім
прижме хвіст”, “Благослови, мати, весну закликати”, “Дороге яєчко до
Великодня”, “Друга Пречиста дощем поливає”, “Покровонько, Покровонько,
покрий мою головоньку”, “Андрію, Андрію, я тобі коноплі сію”, проведенню
конкурсів колядок і щедрівок, веснянок, козацьких забав, свят “Нумо,
козаки”, “ Андріївські вечорниці”, конкурсів читців-декламаторів творів
українських поетів, підготовці експонатів для виставки “Великодні дзвони
Полісся” тощо.);
·
патріотичне
виховання (вивчення символіки нашого народу, яке поглиблюється в ході
проведення різних виховних заходів: лекції “Українська державна
символіка”, години спілкування “Символіка незалежної України”, усного
журналу “Державні символи України”, конкурсів малюнків “Моя земля – земля
моїх батьків”, години спілкування “Співаєм славу тій події і тепер” до Дня
Соборності України, бесіди “Я – громадянин України” до Дня захисника
Вітчизни, відвідування музеїв і тематичних виставок та ін.);
·
правове виховання
(формування правової культури , виховання поваги до Конституції та
державних символів, законів України відбувається шляхом проведення
диспуту “Підліток і право”, брейн-рингу “Конституція”, серії тренінгових
занять “Підлітки мають право знати свої права”, “Законодавство, яке тебе
захищає”, “Права підлітків на охорону здоров’я”, “Твоя відповідальність”
та ін.);
·
превентивне
виховання ( профілактика попередження правопорушень , вживання наркотичних
речовин підлітками відбувається завдяки складанню кодексів честі ліцеїста,
правил толерантного спілкування, обговоренню прав і обов’язків учнів,
проведенню диспутів “Що таке правила і чому їх дотримуються?” серії
тренінгових занять “Причини та наслідки вживання наркотичних речовин”, “Як
діяти в ситуації ризику?”, “ВІЛ і СНІД”, анкетувань “Шляхи передачі ВІЛ”,
бліц –вікторини “Наркоманія – ти – закон” а також проведенню
індивідуальної роботи з усунення правопорушень і шкідливих звичок за таким
орієнтовним планом : виявлення причин правопорушень, відвідування учня
вдома, налагодження і підтримування постійного зв’язку з батьками,
знайомство з друзями учня, залучення до гуртків, секцій, клубів, доручення
певної справи і контроль за її виконанням, залучення до класних і
загальноліцейних справ тощо);
·
морально-етичне
виховання (бесіда “Міцна родина”, диспут “Ставлення людини до людини”,
бесіда “Духовні цінності сучасної української сім’ї”, диспут за участю
батьків “Сімейні конфлікти та шляхи їх подолання” , урок пам’яті
“Голодомор”, година спілкування “Народно-побутове виховання наших
предків”, свято Матері, урок – пам’ять “Мої герої - земляки” та ін.);
·
екологічне
виховання ( бесіда “Екологічні проблеми Рівненщини”, виховний захід
“Чорнобиль... Трагедія... Пам’ять...”); екологічні акції “Чисте довкілля”,
“Затишок”, , трудові десанти з упорядкування території тощо);
·
формування
здорового способу життя ( складання і обговорення пам’яток і порадників
“Як прожити без простуд”, “ Якщо хочеш бути здоровим – гартуйся”, “Як
правильно доглядати за зубами”, цикл бесід “Особиста гігієна”, тренінги
“Здоров’я та здоровий спосіб життя”, “Визнач свою позицію”, “Твоє життя –
твій вибір”).
Одним з головних завдань класного
керівника є формування, організація і розвиток класного колективу. Саме
колектив є тим соціальним середовищем, в якому формуються потреби,
розвиваються здібності, розкривається особистість учня.
Вивчаючи індивідуально-психологічні
особливості своїх вихованців, я намагаюся розкрити закладений у них
потенціал, підбираючи кожній дитині справу, яка їй до душі.
Роботу в класі намагаюся спрямовувати так,
щоб кожен учень зміг набути досвід організатора в тій чи іншій справі.
Особливу увагу приділяю органам учнівського самоврядування, на якому
побудована вся виховна робота. Як і у будь-якої держави, у класі є
президент, уряд і міністерства.
Всі ланки виховання об’єднує КТС. КТС –
це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань, тому що
твориться, виконується, організовується, задумується, вирішується
оцінюється спільно – підлітками і дорослими. В класі існує об’єднання
кількох груп за інтересами, роботу яких організовують командири.
Класні збори , які проводяться щомісяця,
розглядають питання формування, функціонування та удосконалення органів
учнівського самоврядування, визначають динаміку навчання та поведінки
учнів, планують організацію загальноліцейних заходів, відпочинку,
заслуховують звіти різних міністерств класу.
Підлітковий вік – це період значних змін у
становленні особистості. Однією з найважливіших нових рис в особистості
підлітка в цей час є потяг до самоствердження, бажання бути визнаним
оточуючими.
Конфлікти з батьками, прояви самовираження
підлітків, які шокують дорослих, а також зростання кількості асоціальних
вчинків у цьому віці значною мірою провокуються тим, що більшість юнаків і
дівчат ще не володіють способами продуктивного спілкування з дорослими та
ровесниками. Цю проблему допомагають долати тренінгові заняття, які
націлені на те, щоб сформувати у підлітків навички ефективної комунікації,
що, в свою чергу, має стати підґрунтям попередження негативної поведінки
осіб цієї вікової групи.
Всебічне виховання учнів неможливе без
співпраці з батьками. Цю роботу я організовую шляхом вивчення стану
родинного виховання, залучення батьків до класних і загальноліцейних
справ, надання допомоги батькам у їхній педагогічно-психологічній
самоосвіті, складання порад і рекомендацій, анкетування і тестування
батьків, запрошення батьків до школи тощо.
Мій клас сьогодні – це сімнадцять
підлітків: двоє сиріт, одна дитина позбавлена батьківського піклування,
троє напівсиріт, дванадцятеро дітей із багатодітних сімей, четверо дітей
із неповних сімей, п’ятнадцятеро дітей, які постраждали внаслідок
Чорнобильської трагедії, двоє дітей з особливими потребами, троє дітей із
неблагополучних сімей, тобто багато внутрісімейних проблем у кожного.
Відомо, що підлітковий вік – це період
переходу від дитинства до дорослості. Підліток починає усвідомлювати себе
як дорослу особу. Характерним для нього є прагнення бути дорослим, тому я
намагаюся підтримувати це бажання до самостійності. У цей період
виявляється підвищена чутливість до оцінки його іншими.
Підліток ще не знає себе як слід, він
буває невпевнений у самооцінці, і тому гостро переживає думки інших про
себе, їх ставлення до нього. Ряд вчених визначають це основною причиною
вразливості підлітка, його невмотивованих, безпідставних, з погляду
дорослих, бурхливих реакцій на зауваження. Тому у вирішенні складних
проблем у вихованні підлітків я часто звертаюся до шкільного психолога.
Соціально-психологічні особливості учнів я вивчаю за такими напрямками:
афективно-емоційна сфера (темперамент, тривожність, агресивність),
пізнавальні процеси (увага, пам’ять, мислення), особливості
морально-вольової сфери (самооцінка, вольові якості, стійкість інтересів),
спілкування, стосунки з людьми (комунікабельність, конфліктність,
соціометричний статус дитини в колективі).