"АФГАНІСТАН - ДУШІ МОЄЇ БІЛЬ"
вечір-реквієм
Афганістан...Промовляючи це слово, в уяві постає змучена від одвічної спеки земля, задумливі, скорботно витягши до неба свої вершини - гори, і пісок, що у парі з вітром утворює танець печалі.
Здавалося б така далека, чужа і незнайома країна Центральної Азії, але як болить душа, і крається серце, коли на пам'ять спадають ті страшні події, які чорною гадиною проповзли по душах та долях українців.
На Україні цвіли садки, співали солов'ї, будувались міста і села, народжувались діти, гуляли весілля. Матері ждали синів з Армії, а сини горіли в пеклі, в Афганістані і поверталися додому в цинкових доминах. Це була страшна війна, на якій сини України виконували свій інтернаціональний обов'язок.

Не минула ця страшна війна і наше село. В Афганській війні воювали і наші односельчани. Сьогодні ми запросили їх на наш вечір воїнів афганців, які були світками тих страшних афганських подій.

Учень:
Ти - вічний біль, Афганістан.
Ти - наш не спокій
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокій
І не злічить сліз матерів, дружин дітей -
Не всі вернулися із тих ночей…
Вже багато літ, як прийшли назад додому,
Та до цих пір чує душа війни оскому.
Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,
А у снах "-духи" налітають мов шайтани.
Пісня "Кабул"

Вед: 1 Сьогодні ми зібралися тут, щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг на афганській землі. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, свято вірячи, що виконують інтернаціональний обов'язок.
Вед: 2 Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні ,але, слава Богу, вже без участі наших солдатів. А тоді ж, йдучи у те пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

Учень:
Стежка все крутіше
Забирає в небо,
Важчає помітно
Речовий мішок…
Стати б, відпочити,
Але знаю - треба.
І, стиснувши зуби,
Йду, за кроком крок.
Там за перевалом ,
Бій клекоче з ночі,
Гинуть наші хлопці…
Знаю лиш одне:
Якщо смерть захоче
Зазирнути в очі -
За спиною друга
Не знайде мене…
("Там за перевалом" Ярослав Семенюк)

Учень:
 Вся вулиця на службу проводжала
Улюбленця свойого - Василя,
А парубок потратив до Афгану.
А там уже не служба. Там - війна!
А там стріляють, звісно ж, із - за рогу.
А там ані фронтів, ані тилів.
А там уже покладено, їй - богу
Багато наших Василів!
В країні досить виплавлено цинку -
Всім Василям убитим по труні.
Хто зможе дати правильну оцінку
Оцій такій неправильній війні?
Чи той, хто із найближчої трибуни,
Одягнений в кольчугу орденів
Послав на смерть довірливих і юних
В патріотизмі зрошених синів?
Чи той, хто у районнім виконкомі
Від імені народу засіда
І відмовляє батькові в прийомі,
Коли у домі - цинкова біда?
Нам не прикрити рани орденами
І квітами - жахливої труни,
Гріхом найтяжчим нависа над нами
Свинцева тайна "хитрої" війни.
(Іван Низовий)

Вед:1 Через цю безглузду війну пройшли майже 700 чоловік. Ісеред них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них - 12 українцям, 15тисяч вояків загинуло у радянсько-афганській війні.
Вед:2 Вона лишила важкі наслідки для України. Не повернулося додому з війни 3360 воїнів; з них 3280 загинуло, а 80 пропало безвісті чи потрапило в полон.
Вед:1 Нині на Рівненщині проживає дві з половиною тисячі колишніх учасників бойових дій в Афганістані. Більше сотні повернулося з цієї війни інвалідами, 380 мають поранення і контузії, більш як у сотню сімей прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, батька. Долучіть до цифр материнське переживання, сльози, передчасну сивину, пройміться горем сиріт, дружин, родичів та друзів - перед вами постане жахлива трагедія.
Вед:2 На Афганській землі воювали і наші односельчани:
Борисов Олексій Іванович
Воловодик Анатолій Олександрович
Власюк Сергій Володимирович
Радчук Валентин Іванович
Седунов Олександр Володимирович
Касянчук Юрій Миколайович
Кручок Володимир Іванович
Кривой Василь Михайлович
Ковальчук Ярослав Антонович
Мельник Марія Олександрівна
Криворучко Аркадій Дмитрович

Вед:1 Всі вони повернулись в обійми своїх матерів.Повернулись з тієї страшної війни всі живі. Боже, пощли цим колишнім воїнам щастя, спокою і миру. Нехай вони спокійно сплять уночі, нехай усміхаються їм їхні батьки, дружини, діти. Дай, Боже, їм наснаги, сили, здоров'я.
Вед:2 Але напривеликий жаль серед нас немає Ковальчука Ярослава. Після тяжкої хвороби він відійшов у небуття.Схилимо голови перед світлою пам'яттю нашого односельчанина Ковальчука Ярослава.

Учень:
Знову цвітуть білим цвітом,
Пишно зелені сади.
Жаль, що краси неземної
Вже не побачать вони
Смерть їх безжально забрала,
В землі сховала сирій.
Голови низько схиляєм
Пам'яті вічній святій.

Вед:1 Тож давайте вшануємо його та всіх тих, хто віддав своє життя і увійшов в безсмертя хвилиною мовчання.
Учень:
Пливе наче вічність, здобута в бою,
Хвилина мовчання.
Пронизує пам'ять скорбота прощання,
І сумно згасає, і тяжко сплива,
Хвилина мовчання.
І подвиги мужні, і дружнє плече,
І роки надії, перемог, сподівань…
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання.
Встають побратими відважні бійці…
Знов закипає та битва, остання…
Вона, як сивина, вона як рубці, хвилина мовчання.

( Пісня "П'є журавка воду")

Вед:2 Чимало років минуло з часу виведення радянських військ з Афганістану, а події в цій країні залишаються живим болем для багатьох колишніх солдатів та офіцерів, що воювали на цій війні.
Вед:1 Вони живуть серед нас, ці ще молоді чоловіки, сповненні енергії та сил. Їм виповнилось по 35 - 50 літ. Але у їхніх серцях живе те, суті чого, на щастя, не знає більшість із нас. У їхніх душах все ще живе війна.І часом у ночі вони прокидаються від снів, у яких гримлять вибухи, свистять біля скронь кулі, палає збитий в ущелені вертоліт. Сьогодні вони воїни афганці наші земляки запрошені на цей вечір. Надаємо їм слово.
Учень:
Я знаю: повзе десь у горах душман,
У прорізі мушки мене він шукає
Немовби чалма - на вершині туман,
І - постріл, луна не змовкає.
Нагрівся приклад - треба ж так! - від щоки
Напруживши зір, оглядаю скелі,
Жену я подалі від себе думки,
Звичайно, думки невеселі…
Прокинувсь. Відлуння тієї війни
Стихають, як сполох в кімнаті.
Сини мої дивляться радісні сни,
Не треба їм сни мої знати…

Вед:2 У декого з них жінки - вдови посивіли молодими, діти виростають сиротами. А вони залишились двадцятилітніми. Вони так любили життя.
Учень:
 Трасуючі кулі спогадів
В серце моє націлені.
Ми з гори у долину сходимо,
Зусібіч ворогами обстріляні…
Злість душманська - отрута змії -
З - під каменя так і бризка…
Подолаєм, розчавим її,
Нам до цілі вже близько.
Як ми довго спускалися вниз,
Було двадцять нас - де ж чотири?
Командире, сюди дивись!
Де ж ти, наш Командире…

Учень:
 Була зима і був Афган:
Повзли колони через Кушку,
А за дувалом дідуган
Затис гвинтівку - брав на мушку.
Йому, старому, все одно,
Хто їх послав сюди вмирати.
І десь чекає сина мати -
Їй стріти сина не дано.
Він плавно натиснув курок
І…пишуть телеграму строгу:
Упав - обличчям на дорогу
Її кровиночка - синок.
Даремна то була війна.
Даремні ваші жертви були:
Ті, хто послав вас, - їх нема,
А інші - вже давно забули…

(Пісня "Зозуля")

Вед:1 До тих, хто дожив до кінця подій, доля була милосерднішою. Їм вона подарувала можливість жити і трудитися, любити та підняти гіркий "третій тост ". Ні, у них він не за любов, і не за жінок. У колишніх афганців він за - полеглих.

Учень:
Ту дорогу, з якої вертають не всі,
Подолав я, дістався додому,
Та про те,чого смуток обсів,
Не розкажу, пробачте,нікому.
Обмину у розмові гарячу добу,
Заголом розповім, як ішов я.
Так, між іншим, згадаю про місто Кабул
(Кожна згадка - окроплена кров"ю).
Прокидаюся з чорного сну,
Що ніяк не втікає з хати.
Видно, дорогу ту крізь війну
Вже до віку я буду долати.

Учень:
Пам'ять крутить старе кіно,
Нам забути б усе це давно!
Тільки кулі свистять коло крон -
І випалює пам'ять вогонь.
Ниють рани - авжеж, на грозу.
Батько змахує скупо сльозу,
Матері спересердя зітхнуть:
Їм синів - не вернуть.
Ах, солодке яке забуття!
Та живемо по два ми життя.
Поклялись в пожежах нічних:
Жити гідно - за себе й за них.

Вед:2 Майже 10 років в постійній тривозі жили батьки і матері тих юнаків, яких називали "афганцями"
Учень:
Виростають хлопці, як соколи -
Чорні брови, ясеневий стан.
Тільки ненці туга серце коле.
Бо на світі є Афганістан.
Земле, вмийся чесними сльозами,
Совісте, боліть не перестань.
Тисячі дівчат не вийшли заміж,
Бо на світі є Афганістан.
Пам'яте, будь пильною на чатах,
Чуєш,через далечі розстань.
Плачуть ненароджені внучата,
Бо на світі є Афганістан.

Учень:
Очі туманить ядуча сльоза,
Руки скувала утома,
Палить їй душу афганська гроза -
Син не вернувся додому.
В неї він був ясночолий, як світ,
Сонячно так посміхався,
Ще й двадцяти не було йому літ…
Юним навік і зостався,
Ясеночки! Синочки! Сини!
Колосочки вкраїнського поля,
Скільки ж вас не вернулось з війни?
Скільки гибіє ще у неволі?
…Роки летітимуть, мов журавлі,
Та не полегшає втрата,
Доки ходитиме по землі
Мати солдата.

Вед:1 Одним з перших засудив цю війну відомий академік, Нобелівський лауреат Андрій Сахаров, за що був позбавлений всіх державних нагород і висланий в закрите місто Горький.

Учень:
Боєць стиснув в руках баранку
І зірко дивиться навкруг,
І думає - з самого ранку -
Хто він афганцям: кат чи друг?
Якщо дивитись принципово,
То він, здається, ні при чім,
Але чому страшне це слово.
"Убивця" гонить сон вночі?..

Учень:
Вже не дійти до рідних берегів.
Ридали друзі, впавши на коліна,
Він помирав серед чужих пісків,
І разом з ним вмирала Україна.
А вдалині сірів чужий кишлак,
І БТР димів опісля бою.
Погасло сонце у його очах,
Аж гори похитнулись від болю.
В оселю рідну - цинкова труна
Страшенна кара, за яку провину?
І божеволіла матуся молода,
А разом з нею - Україна.

Вед:2 Шановні земляки -афганці. Над вашими головами свистіли кулі. Кожна хвилина вашого життя могла стати для вас останньою.Але вам випало щастя вижити і повернутись до рідної домівки.

Вед:1 Нехай же ніколи не зазнають війни ваші сини! Не побачать на тлі чорного неба траси від кулеметних черг. Не схилять скорботно голови біля "чорного тюльпана".

Вед:2 Нехай живуть в мирі та злагоді. Бо ми живемо й за тих, хто поліг в Афганістані в його ущелинах, хто прикутий до інвалідного візка. Бо ми перед ними в боргу.

Вед:1 Ми не повинні забути жертв Афганістану, як і всіх інших жертв, які поніс наш народ тільки через те, що не сам керував долею своїх громадян, а ними розпоряджався хтось інший.

Вед: 2 Це потрібно для того, щоб нові Афганістани не виникли на нашій землі, щоб вони не повторялися для наших людей ніколи.

Вед:1 Вище піднімайте стяг Пам'яті, щоб ніхто в світі не зміг зробити вигляду, як втрачали найдорожчих людей, забув, як чекали першого дня без війни.

Вед:2
Скільки років щасливої тиші,
Та вривається голос в ефір,
Що благає, нагадує, кличе:
Захистіть, збережіть, люди мир!

Вед: 1
Кожен день, кожен час пам'ятайте,
Скільки жертв нам війна принесла.
Все, що можна, для миру віддайте!
Збережіть для нащадків життя!
(Пісня "Пароль один: Афган")
| НА ГОЛОВНУ |